Вірші Аліс Веро

Між нами стільки...

Між нами стільки різних «НО»,
Дивних таємниць, незнаних історій…
Я дивлюся на тебе ніби крізь скло,
За яким оживає море.

Мені не страшно — я ж не втрачала
Ні долі, ні свободи примарної…
Та й серце — крихке, тонке
Роками так недоречно зранене.

Ідучи за новий перевал,
Я душею залишаюсь в спорі…
Знаєш… я ж так і не сказала:
Я тону в твоєму відкритому морі.

Подобається

#754 в Різне

Відредаговано: 29.09.2026