Мама дочитала казку і тільки зараз зрозуміла, що її донечка вже давно мирно спить. Тихенько вийшла з їхнього укриття і поволі переклала дитину на ліжко.
В цей час у кімнаті з'явився батько та тихенько покликав дружину:
-Любов моя, Надійка вже заснула?
-Так,ледве вклала. Вона останнім часом не засинає без твоєї казочки. А Степан вже спить,заходив до нього?-пригорнулася в такі теплі обійми.
-Вже давно. Йому не кортить дочекатися Нового року,-поцілував жінку в губи,-Ходімо вже і ми спати.
-Андрію,в мене ще скільки роботи,-бідкається жінка.
-Нічого,я завтра все тобі допоможу. І що ти ще хочеш робити,все й так чудово,-наполягає чоловік.
-Та просто хочеться, щоб й надалі свята проходили без пригод і вже точно без проблем,-тихо виходять з кімнати доньки.
-Такого не буде,Любове моя. Проте,для таких випадків в нас є чарівні слова. Нагадаєш їх?-усмішка засіяла на обличчі.
-Вірити, надіятися,кохати...
Відредаговано: 18.12.2022