Кохання..як мені за ним не піти?

Для кохання не існує вчора,

 кохання не думає про завтра.

 Воно жадібно тягнеться до нинішнього 

дня, але цей день потрібен йому весь, необмежений, незатьмарений.

 (Генріх Гейне)

***

Любов спустилася вниз і пішла до вітальні,бо звідти чулися звуки присутності Андрія.

Правда,там її очікував не тільки він. На столі нізвідки з'явилися три великі свічки та безліч страв.

Салати,нарізки, м'ясо, овочі. Андрій все старанно розставляв і не звертав уваги на появу Любові.

-Я бачу ви гарно підготувалися,-не змогла приховати захват.

-Свято все-таки. Це ще не все. Ви сідайте,-зникає за дверима.

Любов зачаровано сіла за стіл і не могла повірити, що все відбувається насправді. Зустріти Новий рік самій це одне.

Проте,поруч з незнайомцем, що до всього є її фактичним керівником,то зовсім інше.

Андрій повернувся до вітальні разом з стареньким радіо.

Воно ідеально підходило до створеної ним атмосфери. При цьому, доволі романтичної.

Поставивши на стіл радіо він нарешті сам сів. На годиннику вже була десята. Можна було спокійно починати святкувати.

Розмова спочатку не йшла,але декілька келихів вина,зробили свою справу.

Дуже швидко почувся сміх. Він був щирий,місцями дуже відвертий,а ще більше емоційний.

За чверть дванадцятої Андрій сказав:

-Вибач,я не подумав про десерт.

Забула сказати, що вони ще годину тому перейшли на "ти".

-Нічого,в мене є. Зовсім забула,-зіскочила на ноги Любов.

Вона побігла на гору до своїх сумок і швидко повернулася з шампанським,мандаринами та декількома кілограмами цукерок.

Самотній дівчині ж якось потрібно було пережити ніч.

-Бачу, що і ти підготувалася,-почав допомагати Андрій звільнити місце на столі.

В цей момент вони знаходилися так близько одне до одного. Важко було не помітити яскраво виражену симпатію між ними.

Невимушена атмосфера потихеньку стерла всі кордони. Все ж це двоє дорослих людей,які вже точно знають, що можуть в цьому житті.

А ще те, що точно хочуть від нього.

Їхні руки легко доторкнулися,але для цього було ще рано.

Андрій і Любов швидко повернулися на свої місця за стіл. Іноді навіть дорослі люди можуть вести себе,як підлітки.

Цукерки потихеньку зникали,як і хвилини до Нового року.

-Час відкривати шампанське,-встав на ноги Андрій.

Солодкий напій потік у бокали,як годинник почав бити дванадцять разів. Десь на цьому фоні президент всіх вітав з Новим роком.

Роком,що дався дуже важко, але ми все змогли і нарешті перемогли. Тепер наступним кроком було відбудувати країну. Проте,це вже суцільні дрібниці в порівнянні з тим, що ми зробили.

Годинник пробив останній раз і два келихи легко доторкнулися одне до одного. Напій потік всередину.

-З Новим роком,-раптом поцілував в руку Андрій.

-І вас,-цього разу не забрала її Любов.

Правда,на цьому вечір потихеньку закінчився. За ним настав ранок. Як виявилося всі дороги настільки замело,що ні вони ,ні до них ніхто не міг дістатися.

Довелося затриматися на декілька днів в котеджі. Хоча і той час був змушений пройти. Ця пара залишила стіни під якими зародилося дещо прекрасне.

Проте, більше вони ніколи не розлучалися..

Кохайте і будьте коханні. Адже це велика сила без якої неможливо уявити життя. Кохання приходить,коли не чекаєш і вже точно всупереч усьому.

Воно не залежить від нашої волі чи бажання. Та тільки нам вирішувати: ризикнути і бути щасливими чи залишитися на все життя у невідомості...а головне,самотніми..