Кохання приходить,коли не чекаєш...

Кохання – це зойк крові, 

це бездумний, непереможний голод 

тіла, це наказ вічності,

 яка не допускає опору собі. 

Кохання саме себе пожирає,

 як вогонь, і коли задоволене,

 лишає по собі нудний, сірий попіл... 

 (В. Винниченко)

***

В квартирі,що знаходилася майже біля самого центру, метушилася дівчина. Вона була дуже молода і приваблива.

Чорне волосся спадало по плечах і злегка вилося. Насичені карі очі були підкреслені пухкими віями та широкими бровами. Губи,наче дві вишні,постійно щось бубоніли під ніс.

Поспостерігавши трохи за дівчиною можна було зробити висновок,що вона кудись збиралася. Відповідне не дивно,бо на календарі висіло тридцять перше грудня.

За декілька годин настане Новий рік і весь цикл життя відбудеться заново.

Раптом у кімнаті почувся звук дзвінка і дівчина прийняла виклик:

-Так, Наталя. Ти щось хотіла?-квапливо запитує.

-Ні, навіть не починай. Я не зможу приїхати. Знаю, що обіцяла,але ти розумієш, що цей проект просто на мільйон доларів. Тому,не час відмовлятися від зустрічі з замовником,-починає пояснювати свої плани.

-Та бачу, що дивний. Але він оплатив мою дорогу до Карпат і якщо хоче зустрітися особисто,то скоріше всього зацікавився. А те, що пропущу свята це нічого. Я приїду,як тільки зможу. Все,не можу більше говорити. Мамі і татові передавай привіт,-кидає телефон на ліжко і продовжує пакувати речі.

Ще десять хвилин йде на збори і сумка нарешті закривається. Дівчина поспішає переодягнутися.

Знімає халат і одягає приталену чорну сукню в рубчик до самої підлоги. Робить доволі стриманий макіяж і взувши черевики, виходить з квартири.

Дівчина виїхала з міста ще засвітла. Проте, проїхавши приблизно половину дороги до місця призначення, вона зіткнулася з справжньою хуртовиною.

Начебто весь сніг,що мав випасти за всю зиму, вирішив не відтягувати цей момент і зробити все набагато швидше.

Хвала їй вдалося доїхати до котеджу цілою і неушкодженою. При цьому, довелося трішки попетляти лісом,бо дорога повністю сховалася під білою ковдрою.

Між деревами розмістився дерев'яний будинок,що мав два поверхи. Він весь світився і завдяки цьому від нього віяло затишком,а ще теплом.

Дівчина зраділа, що їй не доведеться провести ніч у холодному будинку. До того ж, самій.

Зустріч з замовником завтра вранці. Щоб вона не запізнилися він подбав про її розміщення в котеджі завчасно.

Звісно, непогано провести вікенд серед гір ще й за чийсь рахунок. Проте,він випав саме на Новий рік.

Цей день вона мала провести у колі родини. Вперше за двадцять сім років вона святкуватиме це свято наодинці із собою.

Але якщо все ж вдасться отримати цей контракт,то вона забезпечить себе стабільним заробітком ледве не на все життя.

Важко бути архітектором-фрілансером у маленькому містечку,де рідко щось будується. А тут така можливість,що випадає раз у житті.

Звичайно,  не можна це порівняти з святом у колі родини, але іноді потрібно чимось жертвувати. Тим паче, що як тільки зустріч пройде,то вона одразу ж поїде до рідних.

Тому, фактично нічого не втрачає. Мандарини, солодощі і шампанське у неї з собою. Правда, зустрівши на самоті Новий рік вона ж не буде наступні всі 365 днів самотня?

Адже це лише забобони. Припаркувавши авто дівчина вийшла і взяла з собою усі сумки.

Вона впевнено зайшла до будинку і стала знімати верхній одяг.

Всередині було дуже тепло і затишно,як це і виглядало ззовні. На диво, тут пахло чимось смачненьким.

Цікаво,це якийсь ароматизатор чи що? Дівчина залишила сумки і пішла далі вглиб будинку. 

Раптом позаду почулися чиїсь кроки і хтось доторкнувся до її плеча.

В наступну секунду по будинку розлетівся крик...