Частина 7

Між третім і четвертим уроками виявилась довга сорока хвилинна перерва, яку більшість студентів використовували для ланчу, а дехто, просто щоб посидіти в шикарному парку на свіжому повітрі, або дочитати не дочитане вдома і дописати не дописані завдання.

Дженна використала свій час, щоб знайти свою особисту шафку, перевірити, чи працює кодовий замок (бо історія знала випадки) та відвідати бібліотеку і взяти підручники.

Перехід зі школи у школу для неї був звичним явищем, що траплялося постійно, і всі процеси виконувались на автоматі. До жодної школи вона не ставилася, як до кінцевого пункту призначення і все сприймала по-філософськи тимчасово.

Вона відшукала бібліотеку, що розташувалась в окремому будиночку між кампусами молодшої, середньої та старшої школи на залитому сонцем і світлом майданчику з фонтаном, дочекалася, поки бібліотекар закінчить розмову з попереднім студентом та чемно привіталася. Показала свій розклад, отриманий в офісі деканки, пару разів чарівно посміхнулася, і, - вуаля, - за десять хвилин отримала свої підручники, робочі зошити, необхідні словники для другої іноземної, - французької (???) – що за маячня?

Дженна покрутила у руках словник французької. От тільки цього їй не вистачало, блін!

Здавалося, що деканка Вебб-Браунінг визначила її предмети таким чином, щоб відбити в Дженни бажання тут залишитись.

Ну гаразд…

Вже збиралась йти назад у кампус на свій перший урок, коли побачила в читацькому залі Алекса, який схилився над книжками. Сонце падало на нього крізь величезне мозаїчне вікно, відбиваючись мерехтливими зайчиками і навколо хлопця утворився наче шар із сонячного світла та тепла.

Дженна завмерла і задивилася.

Він зараз був таким же красивим, як тоді, у хатині у Альті, коли вона дивилася, як він спить. Спокійним. Зосередженим і …. ЗЛИМ

Раптово різко відкинув підручник, на який дивився і запустив що є сили олівець через весь прохід бібліотеки зі стелажами.

Дівчина від несподіванки підскочила і впустила зошити, що лежали у неї на стопці підручників зверху.    

Дивно.

Алекс поводився дуже дивно.

Дженна замислилася і пішла з бібліотеки, щоб не потрапити під гарячу руку майбутньому братові.

Четвертим уроком за розкладом виявилась алгебра у вчителя доктора Боба Салеки

Вона трохи почекала, поки до кабінету зайдуть всі бажаючі, та також увійшла разом із вчителем, який одразу її помітив:

- Вітаю, клас! У нас сьогодні нова студентка, давайте з нею також привітаємось.

Всі зосередились на Дженні в очікуванні вступного слова. Вона трохи відкашлялась, наче, відтягуючи незручний момент:

- Всім привіт. Мене звати Дженна, я буду залюбки разом із вами відвідувати клас алгебри.

Людей в кабінеті виявилось зовсім небагато. Чотири дівчини та шість хлопців. Весь клас зручно вміщався за великим круглим столом, наче вони не вивчали предмет, а брали участь у якомусь дискусійному клубі.

Доктор Салека, який викладав предмет, підтвердив її припущення:

- Дженно, ти, мабуть, не звикла до такого виду навчання, але всі теми ми тут обговорюємо між собою.  Дуже вітається твоя думка, щоб я розумів, чи правильно ти сприймаєш предмет. Це не буде схоже на звичайні уроки з домашніми завданнями. Вся алгебра і вся геометрія у нас коїться тут і зараз. Наприклад, - він охопив оком старшокласників, що сиділи за круглим столом, - Ентоні, давай продовжимо з тобою ту цікаву дискусію, що почали вчора. Отже, ти стверджуєш, що якщо функція мінус ікс впаде нижче осі ординат…

Дженна залипла на їх спілкування і весь урок просиділа із відкритим ротом, намагаючись встигнути за ходом розмови. Вона навіть уявити не могла, що алгебра може бути такою цікавою. Як, власне, і геометрія, яку також викладав доктор Салека, і яка йшла за коротенькою перервою після алгебри. Вони, навіть з класу до коридору не виходили.

Але дівчата, що сиділи в кабінеті разом із Дженною, обступили її на перерві і єдине питання, яке їх цікавило, чи дійсно Дженна – зведена сестра Джеймса Кінгслі. Далі було три хвилини обговорення Джеймса, як належить. Який він красивий. Яке гарне фото Джеймса стоїть в залі досягнень. І який він крутий, звісно.  

В перший раз Дженна на це не звернула увагу. Ну мало лі? Він же у випускному класі, бувший капітан «Дельфінів» і, так, він дійсно красивий. Тому Джеймс Александер Кінгслі мав повне право на свій власний дівчачий фан-клуб.  

Після вибуху мозку подвійного уроку алгебри та геометрії в форматі живої дискусії дівчина була у захваті.

Але, коли цей же фінт із дискусійним обговоренням повторився в хімічній лабораторії, - а хімію Дженна любила і так, без обговорень - вона була вражена, наче маленька дитина, яка перший раз побачила фірмовий магазин Lego на Мангеттені в Нью-Йорку.

Вони проводили нескладну лабораторну роботу на тему розділення простих речовин і сумішей. Звісно, всі елементи були підібрані таким чином, що нічого б не вибухнуло, і все було безпечно. Але описувати своїми словами сам процес розділення, поясняти, чому використовується той чи інший метод, слухати пояснення вчительки було так захопливо, що урок промчався, щойно почавшись.

На сьомому уроці відбулася теоретична хімія вже у звичайному кабінеті, де викладалась нова тема. Але на перерві діалог Дженни із дівочою частиною класу повторився майже дослівно.

Так, так. Я - зведена сестра Джеймса Кінгслі.

Так, так. Він, капець, який крутий.

Так, так. У нього чудове фото в залі слави.

Що там було за фото, Дженна і гадки не мала. Вирішила якось сходити подивитись, чому ж стільки галасу.

Проте, коли урок теоретичної хімії розпочався, всі зосередились тільки на темі.

Дженна отримала велике задоволення від навчання, все було дуже цікаво. Дуже цікаво аж настільки, що вона трохи не забула про запрошення Сари на відбір кандидатки в команду по чір-лідінгу.

Вона схаменулася вже на зупинці шкільних автобусів, коли різко зупинилася посеред алеї: «Стоп! Вона ж має їхати додому з Сарою та Джеймсом, а Сара зараз на відбірному перегляді. Дідько!