Великдень у Англії

                                                               Частина 2

                                                                   Розділ 21

                                 Герої Ну, постривай    мандрують у Англію на Великдень.

Якось Літак, приземлився у Англії, у Лондоні.  Завтра мав відбутися Великдень. У Україні,Великдень, був учора 12 квітня.  Та не дивлячись на те, що Великдень, вже давно пройшов, ми з вами все рівно про нього згадаємо.

Так ось! Приземляється літак у Аеропорту у Лондоні та настав час туристам виходити. Спочатку виходять люди, а потім вже наші ПЕРЕВЕРОДЯТА. Долька, навіть потягнулася. Та коли Вовк та Вовченята вийшли, то Вовк, думав, що зможе добре повеселитися завтра.

По дорозі до готелю, ПЕРЕВЕРОДЯТА Наткнулися на дівчинку з гарним зеленим бантиком.

• Ой вибачаюся! – вибачився Заєць. – а як вас звати?
• Я ВЕНДІ, дівчинка з Лондона. – пояснила Дівчинка.
• А ти за іменем, дуже схожа на ВЕНДІ, з ПІТЕРА ПЕНА. – повідомив Сергійко.
• Дякую, за комплімент! – подякувала ВЕНДІ та підняла свій кошик з яйцями. – я тут поспішаю!
• А куди ти поспішаєш? – запитала Лілія.
• Я спішу до своєї подруги, віднести їй шоколадні яйця та Пасхи. – пояснила ВЕНДІ.
• У вас фарбують, шоколадні яйця? – здивувалася ВУЛА.
• Так, це традиція Англії! – пояснила ВЕДНІ.
• Круто! – вигукнула Долька.

Тут ВЕНДІ, поглянула на свій годинник та вигукнула.

• Ой я спізніюся! – згадала ВЕНДІ. – мені вже час!

ВЕНДІ, кудись побігла та й ПЕРЕВЕРОДЯТА побігли до готелю. Та коли ПЕРЕВЕРОДЯТА добігли до готелю, то Сергійко оголив.

• Отже, поводимося як люди, щоб ніхто нас не злякався! – оголосив Сергійко.

Усі зайшли до готелю.  То адміністратор видав кожному по ключу від номера.  

 Та у вечорі, Заєць, подзвонив Сергійкові та Лілії.

• Алло, ну, як там у готелі? – запитав Заєць.
• У нас все добре! – відповіла Лілія.
• Дивимося на зорі та дивимося на сузір’я. – додав Сергійко.
• А я тут читаю книжку, про Великдень. – відповів Заєць.

Заєць ліг спати та на ранок прокинувся щоб побачити у саду великодні, шоколадні яйця.  То у саду, було ціла гра яєць. Тут прийшов лист від ВЕНДІ.

« любий Перевертень-Кролик! – говорилося у листі. – до мене у ночі великодній кролик не прийшов, а я себе весь рік, добре себе поводилася. Я тобі пишу, щоб ти та твої друзі, допомогли мені з’ясувати де Великодній кролик. Тільки будь обережний, бо Великодній кролик живе – у лісі біля куща, малини. Від дівчинки ВЕНДІ».

Заєць, подзвонив своїм друзям та повідомив їм о тривозі.  Та вони разом з ВЕНДІ, пішли до лісу.

• А де нам Кролика шукати? – питає МІЯ.

Тут СЕРГІЙКО, побачив сліди. Та опинилося, що НІЧНИЙ НІНДЗЯ, вкрав кролика. Тут роздався голос ВУЛИ.

• Тато! Дивися, що я знайшла ось там!

ВУЛА, протягнула Ну, постривай, ВИКИНУВШЕ з мішку шоколадне яйце.  Усі побігли по слідах. А нічого не ПІДДОЗРЮЮЧИЙ, НІЧНИЙ НІНДЗЯ, шов по лісній стежці та задоволено охмелявся.

• Я хитрий, молодий НІНДЗЯ! Усіх перехитрував!

 Тим часом, ПЕРЕВЕРОДЯТА, ішли по слідах з шоколадних яєць. Та слід їх привів до річки, далі вони перебралися через печеру та тут Долька, помітила Нічного НІНДЗЯ.

НІЧНИЙ НІНДЗЯ, побачивши світло ліхтариків, поклав мішок на траву та підняв руки вгору.

• Здаюся! Винний!
• Великоднього Кролика, поверни! Нічний НІНДЗЯ! – говорить Заєць.
• Звичайно, звичайно! Ось він!

НІЧНИЙ НІНДЗЯ, відав Зайцю та ВЕНДІ, мішок. А сам втік у невідомому напрямку.

Лілія, розв’язала мішок та звільнила великоднього кролика.

• А зараз, давайте повернемося до Лондона! – запропонувала Сніжинка.
• А що? – питає БУ.
• Ну, як що? Великдень же! – пояснила Сніжинка.

ПЕРЕВЕРОДЯТА, ВЕНДІ та Великодній Кролик, повернулися до Лондона та Кролик, зміг доставити шоколадні яйця дітям.

• Послухайте, а шоколадні яйця, у Англії, доволі смачні. – повідомила Долька.
• Мені, нажаль багато солодкого їсти не можна! – пояснила Лілія. – у мене прищі, від солодкого. Але одне яйце з’їм.

Лілія, спробувала, яйце опинилося дуже смачне. Тим часом Вовк та Вовченята, їли шоколадні яйця та ВУЛІ, дуже сподобалося.

Тут Вовк, підійшов до ВЕНДІ.

• Послухай ВЕНДІ, ти дуже гарна! – вигукнув ВОВК.
• Дякую! – відповіла ВЕНДІ. – ти теж!

Вовк та ВЕНДІ, ступили у танець.

Та не дивлячись на те! Що Великдень, вже давно пройшов та настало 16 квітня, а Великдень був 12 квітня. То я все рівно люблю цей день. Та ніякі злі духи, не зможуть нам завадити