Вовк і сокол, таємниця минулого

Початок історії, маєток Блеквуд

 

​     Залізна брама з диким скрипом зачинилася за її спиною. Осіння злива майже вщухла, залишивши після себе лише густий, як молоко, туман, що підіймався від вологої землі. Перед нею височів він — триповерховий маєток із шпилями, які, здавалося, протикали вечірнє сіре небо. Вікна другого поверху були завішані шторами, а ті, що залишилися відкритими, темніли, наче порожні очні ямки.

​Адвокат, який передавав їй ключі у будинку її тітці, лише хитав головою й бурмотів: «Ваш дідусь був... дивною людиною. Він нікого не впускав туди останні вісімнадцять років. Але в заповіті чітко вказано ваше ім'я».

​Вона вставила важкий, покритий патиною ключ у замкову щілину дубових дверей. Клацання — і двері піддалися, впустивши її всередину. У носа відразу вдарив запах старої деревини, сухої лаванди, воску та книжкового пилу. У величезному холі, піднявши голову, вона побачила гвинтові сходи, що йшли кудись у темряву, і величезний портрет господаря під простирадлом.

​У її кишені лежав лише сірниковій коробок і записка від дідуся, яку адвокат знайшов в останній момент.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше