Розділ 46. Попередження з-за моря

​    Старший принц повільно опустив руки. По його шиї прокотилася хвиля спотворення — магічна ілюзія личини на мить замигтіла, оголюючи його справжні, бліді риси обличчя, але він вчасно стабілізував закляття, щоб не привернути увагу всього залу. Він зрозумів: гра закінчена. Будь-який різкий рух — і важка рука Артура Блеквуда опуститься на його плече, а кинджали Селіни та Кілліана, які тримали периметр, не залишать йому жодного шансу.

​— Ти завжди був занадто розумним для цієї корони, Леопольде, — ледь чутно, з гіркою посмішкою промовив старший принц, роблячи крок назад під конвоєм гвардійців, які непомітно оточили його щільним кільцем. — Я здаюся. Без бою. Мені не потрібні твої підземелля, і золото мене більше не цікавить.

​   Аурелія звузила очі, знак для Артура тримати зброю напоготові.

— Тоді навіщо ти повернувся, брате? Ризикувати головою заради того, щоб подивитися на коронацію?

​   Принц подивився прямо в очі Леопольда. Пов’язка більше не могла приховати глибокий, майже тваринний страх, який заліг у його погляді. Він нахилився до нового короля, так, щоб його слова потонули в гуркоті музики для решти гостей:

​— Я повернувся, тому що мені нема куди бігти. Те, що я знайшов на півдні, за морем, коли намагався купити кораблі у Вільних Містах... воно вже йде сюди. Аристократія була лише квіточками, Леопольде. Стародавній Східний Флот Імперії, який ми вважали міфом, знявся з якорів. Вони знають, що старий король мертвий, а наше королівство ослаблене громадянською війною.

​Він зробив глибокий вдих, його голос здригнувся:

— Я прийшов не воювати з тобою за престол. Я прийшов пропонувати свої знання про їхні магічні кораблі в обмін на моє життя. Якщо ми не об'єднаємо всі великі роди прямо зараз — через місяць на цьому престолі не буде кому сидіти.

​    Через ментальний зв'язок Селіна відчула, як Кілліан миттєво напружився. Нова загроза, про яку говорив принц, виглядала надто масштабною, щоб бути простою брехнею для порятунку власної шкури. Обручка на шиї дівчини знову видала коротку, тривожну вібрацію, ніби підтверджуючи, що слова брата-втікача несуть у собі страшну правду.

​    Леопольд мовчки переглянувся з Артуром та Аурелією. Замість омріяного спокою після перемоги над зрадниками, перед оновленим королівством постала загроза повного знищення.