Розділ 22. Кошмар з минулого

​   Сон прийшов не як звичайна темрява, а як спалах сліпучого світла, що затягнув її свідомість у вир чужих спогадів. Обручка відкрила свої таємниці, показуючи Селіні те, чого вона ніяк не могла знати.

​  Вона бачила це очима свого покійного дідуся.

​   Похмура зала засідань аристократії сорок років тому. Молодий, гордий маркиз Блеквуд стоїть за важкою портьєрою, випадково ставши свідком таємної змови. За круглим столом вищі аристократи та рідний брат нинішнього короля — молодий, амбітний принц із безумним блиском в очах — підписують пакт про кривавий переворот і повне винищення королівської династії.

​   Дідусь діє миттєво, розуміючи, що часу на попередження короля немає. Він виходить із тіні, і на його пальці спалахує обручка. Сліпуче срібне сяйво затоплює кімнату. Селіна бачить страх на обличчях змовників, коли магія артефакту проникає в їхні голови. Брат короля та троє вищих магів падають на коліна, їхні очі стають порожніми, а з пам'яті назавжди стираються імена, плани та сама їхня сутність. Вони перетворюються на людей, позбавлених минулого.

​Картинка різко змінилася.

​   Ніч. Родовий маєток Блеквудів. Дідусь, важко дихаючи, забігає до бібліотеки, де на нього чекає красива, жінка — бабуся Селіни.

— Я зробив це... я зупинив їх, — гарячково шепоче дід, стискаючи її руки. — Але їхні слуги вже знають. Вони йдуть сюди. Вони  не простять нам втрати своїх лідерів. Елі... де наша маленька Елі?

— Вона в безпеці, я сховала її — зі сльозами на очах відповідає бабуся.

​   Раптом нічну тишу розриває дикий крик гвардійців навколо маєтку, брязкання сталі та звуки вибухів магічних заклять. Двері спальні злітають із петель від потужного удару. У кімнату вриваються ліквідатори Ради в сірих плащах.

​   Дідусь оголює меч, закриваючи собою дружину. Починається запеклий, нерівний бій. Селіна кричить уві сні, спостерігаючи, як її предки відчайдушно борються за життя. Але ворогів надто багато. Один із ліквідаторів підступно пробиває дідуся мечом. І в ту ж мить кілька отруєних клинків прошивають тіло її бабусі.

​Вона падає на залитий кров'ю мармур поруч із чоловіком, в останню мить стискаючи його холодну руку.

​   Селіна різко підхопилася на ліжку, важко дихаючи, вся в холодному поту. Її щоками текли сльози. У вікно вже пробивалися перші промені вранішнього сонця, ознаменовуючи початок нового дня. Вона подивилася на свою долоню — обручка все ще тліла слабким магічним теплом. Тепер Селіна знала всю правду. І вона знала, за що саме збирається помститися на сьогоднішньому Великому засіданні.