Розділ 14. Королівська аудієнція та пильне око другого принца

​   Наступний ранок перетворив Тронну залу столичного палацу на палаючий вулик. Високі вітражні вікна пропускали потоки золотого світла, яке грало на розкішних вбраннях зібраної аристократії. Сюди з'їхалися найвпливовіші лорди та леді з усіх куточків королівства, щоб на власні очі побачити офіційну присягу спадкоємців Блеквуду та Керінгтона. Чутки про те, що молоді лорд і маркіз не просто вижили, а ще й урятували третього принца, вже облетіли весь двір, змусивши першого принца бліднути в кутку зали.

​   На високому помості, на золотих тронах, сиділи король і королева. Поруч із ними вишикувалася вся королівська родина: добрий принц Леопольд, його розумна сестра принцеса Аурелія, похмурий перший принц Кристоф та... другий принц, Едвард. Едвард славився при дворі своєю надзвичайною проникливістю, цинізмом та любов'ю до військових деталей. Його вважали найкращим стратегом серед братів, і він рідко пропускав дрібниці.

​   Загін Блеквудів та Керінгтонів увійшов до зали під урочисті звуки фанфар. Артур та Кілліан ішли попереду — горді, впевнені, у своїх найкращих парадних мундирах. Позаду Артура, за правилами етикету, крокував його особистий «німий зброєносець Сем». Селіна знову була в бездоганно вичищеній формі, гвардійський кашкет сидів рівно, повністю закриваючи її волосся та лоб, а очі були опущені до підлоги. Вона намагалася дихати розмірено, щоб не привертати зайвої уваги.

​    Артур і Кілліан синхронно опустилися на одне коліно перед троном, оголивши свої мечі й поклавши їх на мармурові сходи.

​— Ваша Величносте, — голос Артура лунав твердо й лунко під склепінням зали. — Рід Блеквудів прибув, щоб підтвердити свою вірність короні та скласти священну присягу на крові та сталі.

​— Рід Керінгтонів готовий захищати престол від зовнішніх та внутрішніх ворогів, — підхопив Кілліан, кинувши короткий, промовистий погляд у бік блідого старшого принца.

​    Король поважно кивнув, піднімаючи скіпетр, щоб благословити їх. Але перш ніж правитель встиг вимовити перші слова ритуалу, вперед неквапливо виступив другий принц, Едвард. Його хижі, темні очі були прикуті не до лідерів родів, а до постаті, що стояла на крок позаду маркіза.

​— Батьку, зачекай секунду, — ліниво, але з явним інтересом промовив Едвард, спускаючись на одну сходинку з помосту. — Присяга великих родів — це прекрасно. Але мене куди більше цікавить свита. До нас дійшли чутки, що під час лісових нападів бандитів і бійні в Смолянці поруч із маркізом Блеквудом бився один надзвичайно цікавий розвідник.

​   Кілліан миттєво напружився, а Артур ледь помітно стиснув руків'я меча. Принцеса Аурелія та Леопольд перезирнулися — ситуація ставала критичною.

​   Едвард зупинився прямо перед Селіною. Він обійшов її по колу, оцінюючи її занадто легку поставу, тонку шию та ідеально збалансовані кинджали на поясі. На його обличчі з'явилася небезпечна, хитра посмішка.

​— Занадто витончений як для звичайного гвардійця, — протягнув другий принц, заглядаючи під козирок її кашкета. — Кажуть, цей хлопець німий, але його клинки співають краще за бардів. Мій старший брат контролює армію, Леопольд має прихильність народу... а я збираю найкращі таланти королівства. Я хочу, щоб цей розвідник склав особисту присягу мені, прямо зараз, перед усією аристократією. Якщо він такий вірний Блеквудам, нехай доведе це перед королем.

​    У залі запала мертва тиша. Вся аристократія затамувала подих. Кілліан Керінгтон пильно спостерігав за сценою, і в його очах знову спалахнув той самий вогник підозри: він чекав, що робитиме «Сем». Адже якщо Селіна зараз вийде вперед і спробує дати присягу, їй доведеться або заговорити (що видасть її голос), або присягнути жестами (що знову перевірить її знання, яких вона не має), або ж відмовитися, що вважатиметься образою королівської крові на очах у всієї знаті.

   Атмосфера в Тронній залі згустилася до межі. Другий принц Едвард стояв перед Селіною, очікуючи на її реакцію, а його хижа посмішка ставала дедалі ширшою.

​   Принцеса Аурелія блискавично зорієнтувалася. Вона зробила крок уперед, шелестячи смарагдовим шовком своєї сукні, і її дзвінкий, владний голос розірвав тишу:

— Едварде, твій раптовий інтерес до рядових розвідників трохи недоречний. Ми зібралися тут для присяги великих родів, а не для того, щоб ти поповнював свою особисту колекцію шпигунів прямо перед престолом нашого батька.

​— Аурелія права, — м'яко, але наполегливо підтримав її Леопольд, злегка подавшись уперед на своєму місці. — Сем ледь пережив важкий перехід і бій у Смолянці, в також захищав мене. Вимагати від нього особистої присяги зараз, коли маркіз Блеквуд сам стоїть на колінах перед королем — це порушення протоколу. Давай виявимо повагу до наших рятівників.

​   Едвард повільно повернувся до брата й сестри, підкинувши брову. Його очі звузилися.

— Які ви двоє турботливі сьогодні, — протягнув він із неприхованою іронією. — З яких це пір королівська родина так сильно переймається почуттями німого слуги? Ваше заступництво лише підтверджує, що цей хлопець — не звичайна пішка.

​   І тут у гру вступила третя, найнебезпечніша сила.

​   Старший принц Кристоф, який до цього моменту сидів із кам'яним, похмурим обличчям, раптом випрямився. Його очі, повні прихованої люті через провал лісових замахів, запалали нездоровим інтересом. Він збагнув: якщо Леопольд та Аурелія так затято захищають цього гвардійця, значить, через нього можна вдарити по них обох, а заразом і по Блеквудах.

​— А брат правий, — важким, громоподібним голосом промовив старший принц, підводячись зі свого місця. Його важкі золоті обладунки тихо бряжчали. — Якщо цей... Сем такий видатний боєць, що зміг переграти елітних ліквідаторів у лісі, його вірність короні має бути абсолютною. Батьку, — він повернувся до старого короля, — я підтримую Едварда. У такий нестабільний час ми не можемо дозволити, щоб у свиті маркіза Блеквуда перебували люди, які відмовляються присягнути королівській крові на глазах у всієї аристократії. Нехай вийде вперед.