Так минуло пів року, племена збудували невелике поселення, небезпечні монстри з туману більше не з’являлися. Рейвен же допомагав новим жителям з будівництвом, тренувався з ограми, і в цілому життя його складувалося добре.
Він як і раніше, не міг повернутися додому. Хлопця все ще мучили думки, чому його намагались вбити? Як там поживає його брат? Адже минуло вже декілька років. Але все ж життя у поселенні йому подобалось, до нього виражали повагу, хоча він досі так і не зрозумів чому.
Так, в один з днів, до Рейвена підбігли дітлахи огрів, що збирали ягоди в лісі за допомогою ворони. Вони розповіли про дещо не звичайне, що вони знайшли у лісі. Термінових справ не було, тож Рейвен поспішив поглянути, що ж це за дивовижна знахідка.
Прибувши на місце, він побачив величезну браму, без дверей, що стояла серед дерев, це могли бути якісь стародавні руїни, одначе навколо окрім брами більше не було нічого, ні зруйнованих стін, ні будівель. Рейвен жив тут уже майже чотири роки, і чудово знав ліс, одначе цієї побудови тут жодного разу не бачив. Це було дивно, але він списав це на власну неуважність.
Тієї ж ночі, герой ліг спати. А прокинувся вже сидячі за столом, у якійсь печері, перед ним сидів демон Бафомет, і був накритий стіл. На столі була їжа і випивка.
Рейвен не міг нічого сказати.
Рейвен нічого не розумів. Адже він ще ніколи не був сильнішим ніж сьогодні, і з кожним днем його навички стають все кращими завдяки тренуванню з ограми. Та і з демоном це лише його друга зустріч. «Який ще старий друг? В нього маразм?»
«Точно маразматик» подумав хлопець. Як тут, його рука самостійно, без його відома ринула у перед, щоб пожати демону руку.
«Якого паразиту? Ти про що??» думав про себе Рейвен, одначе як і раніше, не міг сказати ні слова.
Скомандував демон, і перед хлопцем, просто у повітрі виникла невелика, напівпрозора дощечка з написами, але прочитати їх він не міг, адже навіть не знав букв.
«Що це за магія? Який ще рівень» не розумів Рейвен.
У хлопця остаточно зламався мозок.
Бафомет дістав якусь прикрасу. Це був амулет, у формі пазура, але він був дуже маленький, розміром з невеликий браслет.
Демон поклав амулет в руку Рейвена.
Після чого хлопець прокинувся у власному ліжку. Здавалося це був лише сон, але в руках у нього був цей амулет. Трохи подумавши, він розбудив ворону, що розляглась біля нього, і вручив їй амулет.
Герой спробував зробити теж саме що й демон. І вікно відкрилось. Проте оскільки Рейвен зовсім не міг читати, ніякої інформації він з цього не виніс. «Хм, а як же його закрити?»
Рейвен спробував закрити його так само як відкривав, і вікно закрилось.