Воронячий Рицар. (стара версія)

Вечеря з демоном

Так минуло пів року, племена збудували невелике поселення, небезпечні монстри з туману більше не з’являлися. Рейвен же допомагав новим жителям з будівництвом, тренувався з ограми, і в цілому життя його складувалося добре.

Він як і раніше, не міг повернутися додому. Хлопця все ще мучили думки, чому його намагались вбити? Як там поживає його брат? Адже минуло вже декілька років. Але все ж життя у поселенні йому подобалось, до нього виражали повагу, хоча він досі так і не зрозумів чому.

Так, в один з днів, до Рейвена підбігли дітлахи огрів, що збирали ягоди в лісі за допомогою ворони. Вони розповіли про дещо не звичайне, що вони знайшли у лісі. Термінових справ не було, тож Рейвен поспішив поглянути, що ж це за дивовижна знахідка.

Прибувши на місце, він побачив величезну браму, без дверей, що стояла серед дерев, це могли бути якісь стародавні руїни, одначе навколо окрім брами більше не було нічого, ні зруйнованих стін, ні будівель. Рейвен жив тут уже майже чотири роки, і чудово знав ліс, одначе цієї побудови тут жодного разу не бачив. Це було дивно, але він списав це на власну неуважність.

Тієї ж ночі, герой ліг спати. А прокинувся вже сидячі за столом, у якійсь печері, перед ним сидів демон Бафомет, і був накритий стіл. На столі була їжа і випивка.

  • Давно не бачились, мій давній друже. Не пам’ятаю точно, який зараз має бути день, але здається в скорому часі, твоєму спокійному життю, має прийти кінець.

Рейвен не міг нічого сказати.

  • Хах, ти зараз такий слабкий, навіть говорити в моїй присутності не можеш. Аж не звично. Давно тебе таким не бачив.

Рейвен нічого не розумів. Адже він ще ніколи не був сильнішим ніж сьогодні, і з кожним днем його навички стають все кращими завдяки тренуванню з ограми. Та і з демоном це лише його друга зустріч. «Який ще старий друг? В нього маразм?»

  • Ну, продовжу. Як я розумію ти знову зовсім не готовий до приходу людей? Ехх, а я ж так старався, повідомляв тебе у листах, і притримав ворота зачиненими аж на пів року. Але цього разу вихід є! Мій володар наказав тобі передати.

«Точно маразматик» подумав хлопець. Як тут, його рука самостійно, без його відома ринула у перед, щоб пожати демону руку.

  • Тримай, це остання розробка мого володаря, з нею ти зможеш здолати деякі складнощі, що виникнуть при відсутності паразиту.

«Якого паразиту? Ти про що??» думав про себе Рейвен, одначе як і раніше, не міг сказати ні слова.

  • Відкрити вікно!

Скомандував демон, і перед хлопцем, просто у повітрі виникла невелика, напівпрозора дощечка з написами, але прочитати їх він не міг, адже навіть не знав букв.

  • Хмм, тебе оцінено у двадцять п’ятий рівень, доволі похвально як для людини.

«Що це за магія? Який ще рівень» не розумів Рейвен.

  •  Разом з рівнем тобі будуть присвоєні і навички, ось тут знизу, бачиш? Це список твоїх навичок дарованих моїм володарем. Для активації просто подумай про них, думаю сам розберешся.

У хлопця остаточно зламався мозок.

  • О, і ще дещо.

Бафомет дістав якусь прикрасу. Це був амулет, у формі пазура, але він був дуже маленький, розміром з невеликий браслет.

  • Це передай своїй подрузі, думаю вона зрозуміє як правильно його використати.

Демон поклав амулет в руку Рейвена.

  • Здається все, бувай.

Після чого хлопець прокинувся у власному ліжку. Здавалося це був лише сон, але в руках у нього був цей амулет. Трохи подумавши, він розбудив ворону, що розляглась біля нього, і вручив їй амулет.

  • Відкрити вікно.

Герой спробував зробити теж саме що й демон. І вікно відкрилось. Проте оскільки Рейвен зовсім не міг читати, ніякої інформації він з цього не виніс. «Хм, а як же його закрити?»

  • Закрити вікно.

Рейвен спробував закрити його так само як відкривав, і вікно закрилось.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше