На наступний день після зустрічі з демоном, на галявині біля озера з’явився туман. Рейвен пам’ятав що сказав йому демон, прийдуть люди, і скоріш за все будуть налаштовані вороже. Тож він приготувався до битви. Але замість людей з туману явився караван істот, що походили на людей, але були крупнішими, шкіра мала зеленуватий відтінок, і деякі з них мали 2 великих клика, виступаючі з під нижньої губи аж до самого носа. Вони тягли візки з одягом, простими інструментами, і навіть зброєю.
Рейвен хоч і гордився своєю силою, але місцевих монстів він зазвичай перемагав нападаючи зненацька, і зазвичай битви були один на один. І ціла армія кремезних, озброєних створінь була б йому не по зубам. Створіння хоч і були кремезними, але виглядали не дуже мобільними, тому хлопець вже думав тікати. Але побачивши Рейвена, увесь караван не очікувано спинився, після чого всі монстри впали на коліна вклоняючись Рейвену неначе якомусь богу.
Уперед вийшов найбільша з істот. В руках він ніс невелику скриньку, підходив повільно, опустивши голову у землю. Наблизившись, також впав на коліна і протягнув скриньку у перед. І зі страхом в голосі мовив.
Здавалося він тремтів, і був дуже наляканий. Рейвен взяв скриньку, виявилось, в ній було золото, і прикраси. «І навіщо мені золото? Тут все-одно ніде його витрачати» да і золота було небагато, скринька була майже пуста. Але ворона Луна, вгледівши блискучі іграшки не змогла встояти і кинулась у скриньку гратися. «Ну, можливо і буде з цього користь» подумав хлопець. Проте лишалося відкритим питання «Що це за істоти? І чому вони так налякані?» Після проявленої дружелюбності зі сторони істот, страх героя розвіявся і він вирішив поговорити.
Істота не підіймаючи зору з землі відповіла.
«Не пам’ятаю щоб ламав комусь руки, тим паче богу…» подумав Рейвен. Істота продовжила.
«Я зламав руку якомусь Бафомету? Не пам’ятаю такого». Але все ж у хлопця була одна думка.
Огр підняв голову, його очі немов сяяли і він завів свою розповідь.
Огр продовжував нахвалювати свого бога аж задихаючись, тож Рейвен його швидко спинив.
Огр здивовано глянув на Рейвена.
Рейвен:
Огр знов здивувався.
Рейвен вже почав трохи виходити з себе.
Ворона тут же вдарила хлопця клювом.
Тихо сказав Рейвен. Огр встав, і насупився.
Обстановка наколилась, хлопець вже хотів був повернути скриньку і просто піти, як огр видав.
Огра знов занесло… Рейвен тим часом зрозумів про кого йшла мова, але «Назвати того демона гарним… язик не повертається» «І невже він тоді руку об мене зламав? Все ж знав що я сильний!». Самодовільно думав герой.
Огр здивувався.
Огр дістав за пазухи скруток з листом.
Рейвен взяв скруток, але він зовсім не вмів читати, тож вирішив запитати у огра.
Огр:
Рейвен:
Огр:
Хлопець зітхнув…
Огр:
Після цього огри оселилися біля озера, і розпочали будівництво невеликого поселення. З часом прибували усе нові мешканці, спочатку гобліни, потім котолюди, згодом прийшли навіть декілька дворфів. Всі племена завжди приносили з собою золото і прикраси у дар, , і записку від Бафомета. Рейвена ж називали своїм королем, скоро навіть побудували невелику будівлю, куди його попросили переселитися.