Воронячий Рицар. (стара версія)

Король монстрів

На наступний день після зустрічі з демоном, на галявині біля озера з’явився туман. Рейвен пам’ятав що сказав йому демон, прийдуть люди, і скоріш за все будуть налаштовані вороже. Тож він приготувався до битви. Але замість людей з туману явився караван істот, що походили на людей, але були крупнішими, шкіра мала зеленуватий відтінок, і деякі з них мали 2 великих клика, виступаючі з під нижньої губи аж до самого носа. Вони тягли візки з одягом, простими інструментами, і навіть зброєю.

Рейвен хоч і гордився своєю силою, але місцевих монстів він зазвичай перемагав нападаючи зненацька, і зазвичай битви були один на один. І ціла армія кремезних, озброєних створінь була б йому не по зубам. Створіння хоч і були кремезними, але виглядали не дуже мобільними, тому хлопець вже думав тікати. Але побачивши Рейвена, увесь караван не очікувано спинився, після чого всі монстри впали на коліна вклоняючись Рейвену неначе якомусь богу.

Уперед вийшов найбільша з істот. В руках він ніс невелику скриньку, підходив повільно, опустивши голову у землю. Наблизившись, також впав на коліна і протягнув скриньку у перед. І зі страхом в голосі мовив.

  • В-Вітаємо нового вождя! Прийміть цей скромний дарунок і зжальтесь!

Здавалося він тремтів, і був дуже наляканий. Рейвен взяв скриньку, виявилось, в ній було золото, і прикраси. «І навіщо мені золото? Тут все-одно ніде його витрачати» да і золота було небагато, скринька була майже пуста. Але ворона Луна, вгледівши блискучі іграшки не змогла встояти і кинулась у скриньку гратися. «Ну, можливо і буде з цього користь» подумав хлопець. Проте лишалося відкритим питання «Що це за істоти? І чому вони так налякані?» Після проявленої дружелюбності зі сторони істот, страх героя розвіявся і він вирішив поговорити.

  • Хто ви? І чого так боїтесь?

Істота не підіймаючи зору з землі відповіла.

  • Охх, ще б нам не боятися того, хто зміг зламати руку нашому богу.

«Не пам’ятаю щоб ламав комусь руки, тим паче богу…» подумав Рейвен. Істота продовжила.

  • М-Ми плем’я огрів, а я син колишнього вождя нашого племені, наш рідний світ дууууже холодний, в ньому тяжко жити, тому і прийшли сюди. Наш бог, Бафомет, сказав що ви про нас попіклуєтесь!

«Я зламав руку якомусь Бафомету? Не пам’ятаю такого». Але все ж у хлопця була одна думка.

  • Як виглядає цей ваш бог?

Огр підняв голову, його очі немов сяяли і він завів свою розповідь.

  • Бафомет - це наш гордий бог, він дууууже сильний, завжди допомагав нашому народу у скрутний час. Він нереально крутий і мудрий. А ще, дуууже вродливий, усі наші дівчата так і бажають його. Якось, якось він вбив шаленого тигра малим камінчиком, а іншого разу…

Огр продовжував нахвалювати свого бога аж задихаючись, тож Рейвен його швидко спинив.

  • Стривай! Я не це мав на увазі, я хочу дізнатися як він виглядає!

Огр здивовано глянув на Рейвена.

  • Зовнішність? Він дуууже гарний!

Рейвен:

  • …
  • Опиши будь ласка зовнішній вигляд, чи були у нього там роги наприклад?

Огр знов здивувався.

  • Невже ви забули як виглядає ваш друг?

Рейвен вже почав трохи виходити з себе.

  • Який ще друг?! Немає в мене друзів! Просто дай відповідь!

Ворона тут же вдарила хлопця клювом.

  • Ну… хіба один…

Тихо сказав Рейвен. Огр встав, і насупився.

  • Невже? Великий Бафомет явно описував вас… Але якщо ви не його друг, то думаю нам більше ні про що розмовляти.

Обстановка наколилась, хлопець вже хотів був повернути скриньку і просто піти, як огр видав.

  • Ну, Бафомет має величні рога, схожі до оленячих але кращі! А ще в нього аж чотири руки, він невеликого зросту, але по силі може дати фору будь якому огру! Любить одягати дивні наряди схожі на халати, а ще в нього довге гарне волосся…

Огра знов занесло… Рейвен тим часом зрозумів про кого йшла мова, але «Назвати того демона гарним… язик не повертається» «І невже він тоді руку об мене зламав?  Все ж знав що я сильний!». Самодовільно думав герой.

  • Стривай! Зупинись, я знаю про кого ти, але другом я його назвати не можу.

Огр здивувався.

  • Невже одностороння дружба? Та й ладно, головне що ви можете нас захистити, новий вождю. О! а ще, ледь не забув.

Огр дістав за пазухи скруток з листом.

  • Ось, наш бог просив передати це вам.

Рейвен взяв скруток, але він зовсім не вмів читати, тож вирішив запитати у огра.

  • А чи вміє хтось з твого племені читати?

Огр:

  • Читати? Ні, ми такого не вміємо.

Рейвен:

  • Тоді можливо знаєте про що йдеться в листі?

Огр:

  • Ніяк ні!

Хлопець зітхнув…

  • Ну, хоча б ім’я своє назви.

Огр:

  • Рагнар! Мене звати Рагнар!

Після цього огри оселилися біля озера, і розпочали будівництво невеликого поселення. З часом прибували усе нові мешканці, спочатку гобліни, потім котолюди, згодом прийшли навіть декілька дворфів. Всі племена завжди приносили з собою золото і прикраси у дар, , і записку від Бафомета. Рейвена ж називали своїм королем, скоро навіть побудували невелику будівлю, куди його попросили переселитися.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше