Воронячий Рицар. (стара версія)

Зустріч з демоном

Здавалося з тих пір як Рейвен потрапив у цей ворожий до нього світ минула ціла вічність. Герой приблизно розумів, що минуло дві зими і настала третя, а значить він тут вже близько двох з половиною років. Але дні тут були по відчуттю трохи коротшими від тих що були у його рідному світі, тому він міг і помилятися.

Увесь цей час вони з вороною ледве виживали. Троль велетень якого вони перемогли, був далеко не найголовнішою проблемою. Буквально через тиждень після його смерті з’явився туман, після якого в лісі з’явилося куди більше небезпечної живності, і здоровий зелений орк, з поросячим рилом. Демон

З часом, Рейвен з вороною перемогли і його, але знов з’явився туман, і знову нові небезпеки. Так тривало до тих пір, поки на другий рік не з’явилася дивна, химерна істота, не схожа ні на що інше. Звичайно і до цього з’являлися істоти про яких хлопець нічого не чув. Одначе цього разу, це була дійсно дивна потвора, вона мала чотири руки, велі оленячі роги, і лице в нього було чи то оленячим, чи то конячим. На розум приходило тільки одне – демон.

В рідних краях хлопця знали про демонів не дуже багато, але і рідкими гостями вони не були. Поговорюють, що поглинаючи душі, вони змінювались зовні, в них відростали роги, руки, крила і інші кінцівки, перекошувало обличчя і багато іншого. Тому кожен демон був по своєму унікальним, у світі семи королівств з покоління в покоління передавалися легенди про демонів. Вони допомагали людям, робили їх сильнішими, виконували бажання, але в замін забирали частинку людської душі, а іноді навіть і всю. Зазвичай ті у кого забирали душу повністю - вмирали одразу, на інших же падало прокляття, у кожного демона прокляття було своє, і зазвичай воно впливало на розум контрактора спонукаючи його до певних дій. Тому демонів розділили на сім класів: гординя, жадібність, хтивість, заздрість, ненажерливість, гнів, лінощі. Ці черти характеру і так були притаманні людям, але після контракту з демонами зовсім сходили з розуму, від таких навіжених намагалися триматися подалі. Хоча іноді і бували випадки коли люди приходили до тями, статутом короля магів, людям було строго заборонено заключати контракти з цими істотами.

Демони ніколи не проявляли ворожості до людей, тож якщо це був демон то боятися було нічого. Але це міг бути і не демон, тож герой приготувався до бою. За рік з вбитих монстрів він створив собі цілий арсенал зброї, легкий і міцний меч з кістки виверни, кинжали з зубів медведя, і обладунки з кісток міфічних звірів. Сили в ньго також прибавлися, якщо раніше він змушений був тікати від троля велетня, то тепер міг би помірятись з ним силами лоб в лоб. Зазвичай люди не могли стати такими сильними скільки б не тренувалися, але батько Рейвена був напів вовком, а серед предків матері були гноми, а гноми володіли нечуваною силою, що в рази перевищує людську. Тож такий приріст в силах здавався не дуже і дивним.

Рейвен вийшов озброєний перед істотою, що стояла біля озера, але та не стала атакувати, здавалося ця істота була чоловічої статі, одягнена в кімоно, і з довгим сивим волоссям. Істота спокійно підійшла до героя, і хриплим гучним голосом запитала.

  • Це ти вбиваєш моїх рабів?

Був день, але різко настала ніч, увесь ліс що кипів життям затих, час наче уповільнився. Рейвен же оципінів, і стало тяжко дихати. Демон глянув на зброю і обладунок хлопця що був зроблений з кісток, і моторошно посміхнувся, настільки страшно, що у героя ледь серце не встало. Істота вхопила хлопця за шию, і здається вже хотіла просто звернути її, як на поміч поспішила ворона вона врізалась монстру в обличча, і він від неочікуванності кинув Рейвена на землю, схопивши ворону. 

Хлопець швидко оговтавшись що є мощі кинувся на істоту, але марно, демон одним ударом руки відправив героя у політ на кілька десятків метрів, і кістяна броня розлетілася в шмаття. Після чого істота заговорила.

  • Що ж, мій шедевр провалився, але нічого, зроблю новий. А ви люди… якби не бажання володаря, я б вже давно вас людисьок, обох на той світ відправив… що ж з вами робити?

Герой трохи здивувся, адже крім нього самого людей він тут не зустрічав, а ця потвора чітко сказала про двох. Демон тим часом трохи подумавши сказав.

  • Придумав! Тепер ти будеш моїм рабом!. З завтрашнього дня сюди почнуть приходити люди, і ти маєш їх відлякувати, але по можливості не вбивай…

Демон трохи задумався.

  • Хоча, поступай як знаєш, головне щоб в цьому місті не було жодної людини.
  • О! і ще тримай ось що.

Потвора кинула в Рейвена якийсь браслет.

  • Для тебе від цього користі не буде, але коли тебе здолають, переможцю буде непогана винагорода.     

Після чого істота відпустила ворону, прогремів грім, здійнявся вітер, і потвора розтворилася в повітрі.

Рейвен видохнув, увесь цей час він не міг сказати ані слова. «Які люди, що за винагорода?» Ці питання кружляли у нього в голові. Проте, сьогодні він також лишився в живих, а що буде далі, покаже час.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше