Воронячий Рицар. (стара версія)

Бій з велетнем

Як тільки рани більш менш затяглися, Рейвен спробував піти з лісу, але що разу, куди б і як далеко він не йшов, завжди виходив на велику поляну біля озера. Герой робив нескінченні спроби вибратися з лісу, але просто блукав колами. Через декілька днів і більше сотні спроб він все ж втратив надію покинути це прокляте місце.

З тих під минув вже майже тиждень. Ворона виявилась не аби якою розумницею, завжди направляла героя з повітря, попереджаючи про небезпеки, і завжди знаходила лікувальні трави та якісь ягоди на перекус. Рейвен же зайнявся полюванням на невеликих монстрів, усю здобич ділив з вороною. В загалом у них вийшов не поганий симбіоз.

Минуло 2 місяці, похолоднішало. Ворона ніби холоду і не помітила, а ось Рейвен виявився мерзляком, тож наступною їх пригодою було полювання на істот з густим міхом, таких як медведі. Одначе єдиний медвідь в цьому лісі був у тричі більшими і сильніші від звичайних, простим мечем їх не заколоти, а у Рейвена зі зброї був тільки старий лісничий топор. Викопати пастки у промерзшій землі також можливості не було. Але і від холоду помирати не хотілося. Але робити було нічого, герой грівся як міг, вогнещем та постійними вправами і розминками. також намагався збудувати собі якусь халупу, але в ній все-одно було прохолодно.

Минуло 9 днів, встиг випасти сніг, і навіть озеро замерзло, увесь цей час ворона стежила за ведмедем. І ось, він приліг у своїй барлозі і заснув. Птаха поспішила до героя, і почала клювати його та кликати за собою. Рейвен вже звик довіряти своїй птасі, тож послідував за нею. Як почувся тупот, звуки були схожі на кроки, але дуже гучні, мов йде якийсь гігант.

Так і виявилося, це був троль - велетень. Хлопець якось вже зустрічався з такими на арені, проте ті істоти були максимум 3 метри зростом. Тут же був справжній гігант, зростом метрів з 5 – 7. Рейвен затаївся в деревах, перед барлогою медведя, адже навіть маленький троль був грізним супротивником, а тут така махина… тож краще було просто перечекати.Троль

Троль йшов прямо до медвежої барлоги. У світі семи королівств племена тролів хоч і не відносились до розумних цивілізацій, але все ж володіли інтелектом. Тож логічно, що тролю також стало прохолодно, і він вирішив зробити собі одяг з шкурки медведя.

Велетень сунув ліву руку до барлоги, і взревів. Медвідь спав не дуже міцно, тож як тільки в ого барлогу проникла велика рука він одразу її укусив. Сили укусу вистачило щоб відкусити кисть руки. Почався двобій велетнів.

Ведмідь, опершись на чотирьох лапах був зростом близько двох з половиною метрів, трохи вище рейвена, велетень же порівняно з ним був справжнім титаном, тож було ясно хто переможе. До того ж у троля в правій руці була велика дубина, за допомогою якої він швидко впорався з противником. Але також зазнав серйозних травм.

Рейвена мучило бажання спробувати вбити раненого троля, але хоч троль і був поранений, він все ще стояв на ногах і був занадто небезпечним противником, «якби ж тільки хтось міг його відволікти», подумав герой. І не заставивши себе чекати з’явилася ворона, вона на мить зависла у повітрі, очі загорілися червоним, і троль просто застив ніби в трансі.

Воїн швидко зрозумів, це - шанс. Вискочивши з хащ він кинувся до ніг велетня, і з усієї сили вдарив по лівій нозі ззаду, перерізавши сухожилля. Троль знов взревів, але Рейвен не розгубився, і наніс другий удар по другій нозі. Троль заревів ще більше, і впав на коліна, опершись руками об землю. Герой не став втрачати можливості, вскочив до нього на спину, і наніс топором точний удар по голові проломивши череп. Але цього виявилось недостатньо.

Топор міцно застряг у голові титана, але він не помер, навпаки, дуже сильно розлютився і скинув Героя зі спини, після чого спробував роздавити. Рейвен кинувся тікати. Благо троль з пораненими ногами був доволі повільним, тож порівнявся в швидкості зі звичайною людиною, тож шанси урятувати своє життя були не нульовими.

Як тут, десь в стороні, почулася ворона. Рейвен вирішив бігти на звук. Пробігши десь з пів кілометра він вийшов на простору галявину з замерзшим озером, над озером кружляла ворона. Хлопець продовжив бігти, адже титан не відставав ні на крок. Герой вже вибіг на замерзше озеро, троль подався за ним, і почувся гучний тріскіт, це була крига, що ламалася під вагою велетня. Тут хлопець і зрозумів у чому був план ворони, і продовжив бігти далі, поки під тролем зовсім не проломився лід, і він ринув під воду. Через те що троль був сильно поранений, виплисти він вже не зміг.

Так і закінчився бій з велетнем. Герої отримали собі шкіру медведя, і запас м’яса на цілу зиму. Також було вирішено переїхати до ведмежої барлоги, адже там було доволі тепло. Рейвен же остаточно впевнився, що готовий довірити вороні своє життя, а також як би не хотілося цього признавати, але ця птаха, скоріш за все, була розумнішою від нього.

Воїн вирішив дати ім’я своєму ворону, адже звертатися до птахи по назві виду було якось не дуже. Тож він почав підбирати імена.

  • Рікко!

Ворона клюнула Рейвена в голову.

  • Не подобається? Тоді – Луї?

Ворона знов клюнула Рейвена в голову.

  • Боляче… може Олівер?

Герой продовжував називати імена які йому подобались, але жодне з них не приглянулось вороні, результатом цього стала велика гуля на голові. І тут до хлопця дійшло, ворона – самка, а він увесь час пропонував чоловічі імена.

Тоді глянувши у небо, йому прийшла ідея.

  • Може - Луна?

Ворона цього разу не стала клювати хлопця, тож в майбутньому він продовжив кликати її на ім’я Луна




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше