Пролог 1

Наш світ, зима 2025-го року. По телевізору не замовкають новини, у всіх соціальних мережах говорять тільки одне «остерігайтесь туманів». По усьому світу почали з’являтися дивні тумани, яких за прогнозами метеорологів бути не мало. Вони завжди появлялися не очікувано, навіть не залежно від погоди. І були дуже густими, далі власного носа було важко щось угледіти.

Але небезпека була далеко не в цьому, з туманів приходили дивні істоти, ворожі до людей. Орки, гобліни та всіляка нежить ніби зійшли зі сторінок книг і тепер стали реальністю, жахливою реальністю.

Від монстрів вже постраждали десятки тисяч людей, держава ніяк не справлялася з ситуацією. Оскільки прогнозувати появу туманів не вдавалося, то і оперативно реагувати на такі випадки можливості не було. Та й прості кулі рідко допомагали, а постійно ганяти танки та військову техніку з однієї частини країни в іншу було дуже накладно. Тож людям просто радили лишатися вдома.

***

Україна, місто Дніпро. Ніч, вулиця, ні душі навколо, і лише одна дівчина, років п’ятнадцяти на вигляд, йшла по вулиці дивлячись в телефон. Потроху опускався туман, і лунала тривога, але дівчинка цього не помічала, і спокійно крокувала далі.

Попереду почулася зграя собак, і вона звернула на це увагу. Їй здавалося, вони біжать саме на неї і від цього дуже злякалася. Але собаки просто пробігли повз, ніби від чогось тікаючи. Вона глянула уперед, але через густий туман було важко що небуть побачити.

В ньому з’явилися дві красні крапочки, схожі на чиїсь очі. Потім ще дві, і ще. Туман трохи розвіявся, і дівчина побачила перед собою стаю вовків. Вони застигли немов зачаровані, але як тільки туман послаб, піднявся вий. Десятки вовків кинулися на дівчину.

І ось вони вже відкрили свої пащі, готові вчепитися їй в горлянку.  Як тут, час навколо завмер, а перед юною леді повстала дивна істота. 

Це був демон. Зовні схожий на людину, але голова його була схожа на поросячу. Він був вдягнений немов середньовічний арестократ, на голові мав чудний циліндер. Демон зняв циліндер, привітався, протягнув руку уперед. «Чи не бажаєте ви стати гравцем?».