3. Кого боги хочуть погубити, того вони спочатку називають багатообіцяючим.

   Щойно з'являється бодай проблиск таланту, свіжості чи оригінальності, його негайно помічають і використовують....

    Редактори... хапають його; вони вже набули, майже... звичок канібалів: вони висмоктують мозок молодих письменників, а потім замінюють їх новою зграєю юнацьких талантів.

   Видавці також допомагають редакторам вбити гуску, яка несе їм золоті яйця. Щойно молодий автор досягає успіху, видавець прагне отримати його одразу; інші видавці поспішають заволодіти його прихильністю, і часто йому пропонують гарантований дохід за умови, що він регулярно постачатиме один або два томи на рік.

  Простеживши кар'єри найновіших письменників, чиї перші книги зачарували мене, я майже незмінно виявляю, що їхні найкращі досягнення припадають на найперші публікації або принаймні на найперші успіхи; їхня обіцянка не була виконана, і кожен наступний твір виявляється лише слабкою копією та блідим відлунням першого.

"Літературна репутація тоне у хвилі успіху. Реклама, попит, ажіотаж - все це обертається проти книги, її автора."

 Моем же більше схильний звинувачувати талант, який так легко виснажується, і називає це «природною творчістю молодості».

   Однією з трагедій мистецтва є споглядання величезної кількості людей, яких помилково прийняли за талановитих через надзвичайну плідність, і які присвячують усе своє життя творчим зусиллям. У міру того як вони старшають, їхня винахідливість залишає їх, і перед ними залишаються довгі роки, протягом яких не здатні до справжньої творчості, вони ґвалтують свій виснажений розум, змушуючи його видобувати те, чого він уже не здатен дати. 
   
   І з гіркотою це усвідомлюючи, вони заробляють на життя різними способами — журналістикою чи викладанням, які споріднені з письменством.

«Довголіття — це помста таланту генію». 

Через це виникає парадокс:

Успіх, який мав би підтримати талант, може стати причиною його виснаження.

Мої роздуми:

 За  Конноллі: плідність не означає талант. Людину можуть прийняти за талановиту тому, що вона швидко пише й багато видається. 

   Але справжня творчість потребує не просто продуктивності та кількості, а й здатності йти в глиб, постійного розвитку та свіжості.

   Письменникові потрібен час, щоб дозріти. Він не повинен жертвувати "глибиною творчості" заради кількості.  Але літературний ринок потребує заробітку і спокушає автора.

  Талант може загинути не тому, що йому бракує здібностей, а тому, що він йде на угоду з "дияволом" тимчасової популярності, грошей та слави. Тоді, як для розкриття таланту йому потрібен тривалий час і робота над собою.