Рятівник

Того вечора Кіра поверталася додому пізніше звичайного. Вулиці були вже порожніми, а вечірній вітер легенько розвіював її волосся. Вона не чекала нічого поганого, аж поки не почула за спиною кроки. Спочатку вона не надала цьому значення, але згодом зрозуміла, що за нею хтось стежить. Оглянувшись, вона побачила групу хлопців — Влада, Романа, Кирила та Назара, — відомих шкільних хуліганів. Їхній вигляд не обіцяв нічого доброго.

«Гей, що робиш тут сама?» — насмішливо промовив один з них, і Кіра одразу зрозуміла, що втекти від них їй не вдасться.

Її оточили, почали насміхатися та штовхати, і здавалося, що ситуація виходить з-під контролю. Вони збиралися принизити її, забрати речі або навіть пошкодити щось. Страх охопив Кіру, і вона вже була готова до найгіршого, коли несподівано почувся знайомий голос:

«Відчепіться від неї!»

Це був Даня. Його появи ніхто не очікував, але те, що він зробив далі, було ще більш несподіваним. Він підійшов ближче, витягнув одного зі своїх друзів і грубо відштовхнув його від Кіри.

«Що ти робиш? Ти сказився?» — обурено запитав Влад, але Даня не відповів. Його погляд був сповнений гніву, і в ту мить він став іншим. Він захищав її. Для всіх це було шоком — навіть для Кіри, яка завжди бачила в ньому ворога.

Хлопці не наважилися перечити Дані і швидко зникли в темряві. Кіра стояла, не вірячи своїм очам. Вона не могла зрозуміти, чому він її захистив. Це не вкладалося в рамки того, що вона знала про нього. Вона намагалася щось сказати, але Даня першим порушив мовчання.

«Йди додому. І не переживай, вони більше не підходитимуть до тебе», — коротко кинув він і пішов, не давши їй навіть можливості подякувати.

Цей випадок став початком зміни в їхніх стосунках. Кіра більше не могла сприймати Даню лише як ворога. Щось у ньому змінилося, і це було для неї загадкою, яку вона прагнула розгадати.