Розділ 14

Мій телеграм канал де є багато цікавого:

https://t.me/books_MR2060

Макс

Прокинувся я від настирливого дзвінка будильника. Вчора здається я так пізно ліг спати що сьогодні ледь піднявся. Пішов у ванну куди не попав, бо хтось мене випередив. Вчора ми з Камілою домовилися,я не лізу до її життя,вона до мого. Нам обом мало б бути так комфортно але простір все ж доведеться ділити.І ось тепер коли я подивився на годинник і побачив, що якщо ще трохи,то я так і не встигну зібратися в універ. Та й пофіг. Спізнюся на урочисту частину нічого не станеться. Тому я як добрий сусід пішов на кухню де випив склянку води і якраз у той момент з ванної кімнати вилетіла Каміла.

-О, доброго ранку, ванна вільна.-сказала вона паралельно бігаючи по квартирі і шукаючи щось. 

Зараз вона була у милому зеленому халаті з Вінні-Пухом а волосся мокре звисало по плечах. Красиве видовище. Я пішов у ванну де провів десь так десять хвилин свого часу. Вийшовши, одразу пішов у свою кімнату. Хвала богу, що квартира достатньо велика і тут чотири кімнати. Одна велика в якій кухня і вітальня,ванна,і дві спальні. А то було б набагато гірше, якби комусь довелося спати на диванні. Хоча минулого семестру ми здається з....Іванкою його випробували на пружність. В кімнаті я одягнувся у білу футболку, чорні джинси, на верх накинув синю джинсовку. Не забув взяти наручного годинника а волосся тільки причисав руками. Думаю, ви вже зроуміли що я його укладаю вкрай рідко. Схопив рюкзак в котрому зошит і ручка, а ще навушники і гаманець. Вийшов з кімнати, очікував що Каміла уже чекає на мене але її досі не було тому я пішов на кухню. Вона сиділа за столом і їла канапки котрі, схоже, щойно зробила.

-О, ти зібрався? Ми ще встигнемо перекусити перед універом. Сідай.

Я здивувався її гостеприємністю. Але все ж сів навпроти. Ну, хліб з ковбасою він і у Африці хліб з ковбасою. Тоді ми вийшли з квартири. Каміла була одягненна у білу сорочку і спідницю в клітку. Її волосся було заплетене у два колоски. Її прикид чомусь змусив мене посміхнутися і я не уникнув її здивованого погляду.

-Що? Чому ти смієшся?

-Нічого особливого але твій наряд чомусь нагадав мені перший дзвоник у школі. Всі у колосках, спідницях і сорочках. Нічого особистого.

Я бачив що кутик губ Каміли сіпнувся. Невже я зміг її насмішити?

-Насправді я просто не знаю що можна було б одягнути. В попередньому універі навряд чи я чимось вирізнялася з поміж інших. Знаєш, на ботаніків не так часто звертають увагу. А зараз...в новий універ, чомусь не хочу бути просто сірою масою. Тому і подумала що ці речі є найбільш підходящими.-знизила вона плечима.

-Ти уже вирізняєшся. І життя вже ніколи не буде як у колишньому універі.

-Ти про що?-спитала вона.

-Побачиш.

Ми сіли у машину а тоді я натиснув на газ і ми поїхали до універів. І я не помилився сказавши це слово у множині. Чомусь сьогодні настільки хороший настрій що навіть забув, що Камілла моя зведена сестра а не проста подруга. 

-Ти завжди у такій тишині їдеш?-раптом спитала Каміла.

Цього разу вона вже сиділа біля мене на передньому сидінні.

-Ну...загалом я завжди на мотоциклі їжджу. Тому так. 

-А можна радіо включити?

-Якщо хочеш-вмикай.

Вона потягнулася до панелі авто і вже за хвилину у салоні заграла англійська пісня Strangers . Здається, вона зараз усюди. В інсті, тік тоці і взагалі є популярною. Адже я чую її напевно втретє. Камілла ж попри це розцвіла усмішкою.

-Ти знаєш англійську?-спитала вона чим ввела мене у стіпор.

-Ну...трохи знаю.

-А слова цієї пісні можеш перекласти?Ну...я не звсім добре знаю іноземну. А пісня ця попадається вже багато разів. Я навіть слова вивчила. Але співати і не знати про що співаєш, це не нормально.

Я посміхнувся. Вона зараз серйозно?

-Ну будь ласка. Прошу.-сказала вона.

Я відірвав погляд від дороги і на мить подивився на неї. Вона зараз така мила. Наче мала дитина котра просить іграшку.

-Гаразд. Але ввечері. Потрібно ж ті слова побачити.

-Ура!!! Тільки затям що я запамятала. Ти мені її перекладеш.

Я посміхнувся. Звичайно, міг би порадити їй скористуватися перекладачем але чомусь не зробив цього. Ми приїхали в іневер. У радіо заграли іще з дві пісні після Strangers . Коли машина зупинилася то я бачив як Каміла перелякано вийшла і затримала погляд на великій будівлі.

-Твоя з іншої сторони.-вирішив підказати я.

Вона повернула погляд в іншу сторону. Я обійшов машину і став біля Каміли.

-Ну що ж, удачі тобі в перший день. Найголовніше-не переживай. Все буде добре.-вирішив недолуго підтримати її.

Вона невпевнено кивнула головою.

-Тобі також удачного дня.

І вона невпевненими кроками покрокувала до вхідних дверей. Я побачив як вона зайшла і тоді вже розвернувся як почув рев мотоцикла. Одразу ж зрозумів що це Віктор. І не помилився. Він зупинився прямісінько біля мене.

-Та ви що. Максим Бондаренко власною персоною. Ще й без запізнення. Це що сталося? Сатурн пдогори дригом перевернувся?-одразу ж сказав Віктор.

Його обличчя булосерйозним хоча за три, а тепер уже і четвертий рік пішов, навчання з ним я міг зрозуміти пог його очах що він сказав це жартуючи.

-Уяви, я приїхав навіть скоріше ніж ти. Сенсація року. 

-І чим же заслужили ректори таку честь?-продовжив він злізаючи з мотоцикла а тоді повернувся, напевно шукаючи мого мотоцикла і його погляд зупинився на машині.

-Слухай, може ти захворів?Приїхав скоріше- почав він перераховувати загинаючи пальці.- не на мотоциклу а на машині. Нам у 8групі стільки часу не відписував. На останню вечірку не зявився.

-Облиш.-сказав я перебиваючи його роздуми вголос.- Мені батько квартирантку підкинув. Вчиться у медичному. От я і приїхав скоріше бо тепер я ще й особистий водій.

Віктор повернувся до універи з іншої сторони вулиці.

-Твій батько інколи навіть мене дивує. І хто ж вона? Красива?Молодша чи старша?