Розділ 11

Каміла

Після розмови з Максом не можу сказати, що не раділа, але....одночасно котрась частинка мене жаліла що цей поцілунок був не з ним. Зате, інша казала що це добре адже поцілунку я не памятаю, це і добре адже він мій брат а друге добре те, що принаймні не буду думати порушувати думку, що його губи неможливо забути...що я взагалі кажу? Все, одним словом я рада що поцілунок був не з ним. Попри те що розпис батьків о 13:15,  а гості мають приїхати о 14:10 в будинку з самого сходу сонця панує хаос. І саме через нього я починаю переживати і дратуватися одночасно. Все ж не витримавши шуму на поверхах, я піднялася і спустилася так у своїй піжамі на низ у вітальню, де зустріла таку ж Катю.

-Я звичайно ж рада що наші батьки одружуються, але навіщо так шуміти і декорувати будинок, о 08:00 якщо це можна було зробити вчора, або ж ближче до обіду?Можливо хтось саме сьогоюні хотів довше поспати.-сказала Катя щойно я зявилася у її полі зору.

-Повністю підтримую.-відповідла я і бухнулася біля неї на диван.-Я тільки в шостій годині заснула, так що настрій на день точно спорчено.

Раптом у кімнату зайшла мама. Вона зміряла нас невдоволеним поглядом.

-Ви чому не одягненні? Спізнетеся.

-Куди? До першої години ще море часу. -сказала я.

-Здається що море, а як прийде то скажете що його було надто мало. 

Ну, як ви зрозуміли у нас ранок був більше схожим на дурдом-веселку, а не на підготовку до весілля. Хоча і весіллям це важко назвати? адже всього на всього прийдуть родичі і партнери. Така собі сімейна зустріч. 

Коли годинник пробив пів на дванадцяту, я пішла у ванну, потім одягнула свою чорну коротку сукню. Ну як коротку, вона довжиною мені нижче колін але не є такою довгою як у Каті що аж прямо повзе по землі.Волосся вирішила накрутити і коли плавні локони звисали по відкритій спині, я взялася до макіяжу. Не вмію його робити. От чесно. Якщо ще з зачіскою щось начудила, то макіяж-це не моє. Я б узагалі його не робила, але через свій не виспанний вигляд обличчя він потрібен. Тому я попросила Катю мені допомогти. І коли ми повністю були готові, то спустилися у вітальню де вже все було готове до приходу гостей. І потрібно було все робити у таку рань? Вони справилися за дві години а ми постраждали і вже заснути шансів не було. Георгій спустився на низ у класичному чорному костюмі з білою сорочкою. Як завжди поважний і гордий. Упевненність-нею віяло за кілометр від цього чоловіка. Думаю,що сами цими рисами він зміг привабити мою маму. Вона ж спустилася одразу за ним у білому костюмі разом з Денисом. Менший брат же був справжнім красенем. Сорочка, підтяжки, сині джинси і такого ж кольору піджачок. Ну прямо у свої чотири роки готовий підкоряти серця. 

-А Максима не буде?-спитав він коли ми виходили з будинку.

-Мені б також хотілося це знати. Від учорашнього вечора він так і не подзвонив.-відповів Георгій.

-Гоша, я звичайно ж не хочу вязуватися у ваші з ним відносини але тобі не здається що ти вчинив не правильно.-раптом озвалася мама.

Ми уже сіли в автомобілшь і Георгій завів двигун.

-У якому сенсі, неправильно.

-Ви з ним постійно сваритеся. Як я зрозуміла за ці декілька днів, розмовлчєте ви вкрай рідко і то все закінчується чимось схожим на сварку. І його відсутністю ти цікавишся тільки, коли хочеш йому щось сказати. Не думала що відносини між сином і батьком мають бути такими.

-У них так завжди.-раптом озвалася збоку Катя.

Ми з нею і Денисом сидимо на заді.

-Вони навіть побитися можуть.-продовжила вона від чого навіть я у шоці була.- Мама  скільки б не пробувала їх помирити ніяк не вийшло. Можливо у вас вдасться це змінити.В них взаємна ненависть. І не ясно звідки вона з'явилася.

-Катя, нагадаю що змінити насамперед треба Максима. От побачиш, він якщо і приїде то сам. А через свою  впертість, посидить трохи дома. Можливо хоча б чомусь навчиться.-сказав Георгій.

-Я б не була така самовпевнена.-сказада я задумано.

Отямилася коли побачила що всі дивляться на  мене. От чорт, невже я сказала це вголос?

-Максим тобі щось писав?-спитала Катя.

Я заперечливо похитала головою. 

-Просто відчуття таке.-почала я викручуватися.-Ну...він красивий не думаю що для нього стало проблемою знайти дівчину котра б хотіла піти з ним будь куди.

Катя дивно посміхнулася і повернулася до вікна. Маму принаймні, вийшло переконати. Тепер треба тримати язика за зубами. І дійсно....для нього дівчата не є проблемою. Це я зрозуміла з вечірки. Точніше частини котру я памятаю. Навіть взяти до прикладу гонку. Та блонда просто таки пожирала його поглядом. Не знала що так відкрито можна висловлювати свою хтивість та ще й не говорячи про це. Бо прямо вона не сказала от тільки її очі виявилися красномовніші.

-Сестричка, в тебе рука побіліла.-відірвав від думок Денис.

Я подивилася на руку котра не ясно коли стиснулася у кулак. Треба забути про цю блонду. А то я щось надто сильно стала перейматися життям зведеного брата. І це жахає. 

Щойно ми приїхали і вийшли на вулицю як я помітила грозові чорні хмари. Схоще, дощ намічається. Хоча про це писало у гуглі. Ми зайшли в середину, і не пройшло й пяти хвилин як двері відчинилися і зявилася дівчина у красивій чорній сукні. Я вже навіть заздрити почала адже це була така красуння, схоже комусь з хлопців неймовірно повезло.....як слідом за нею зайшов Максим. І це ще б нічого але коли вона взяла його під руку і вони почали наближатися я була змушена визнати, що дівчина не така уже й красива. Це була та сама особа, котру я викинула з голови декілька хвилин назад. Вони разом виглядали надто мило. Через щур. Невже Макс не міг знайи іншої дівчини. Ні, він знущається. Привести цю дівулю, котра була готова його просто там, на тій гонці і мотоциклі роздіти до гола. Я просто обуренна! Стоп...а чому я маю бути обурена? Залишимо це запитання на потім.

Макс

Щойно ми підійшли до батька і Ліди як я помітив що вони ледь рота не відкрили. Феєрично? Я старався батечку. Все для тебе. Він же напевно думав, що нікого я так і не знайду. Чи можливо сподівався на те що взагалі не зявлюся? Якщо так тоді я з радістю його розчарував.