СУД

• Встати! Суд іде! – промовила підвищеним тоном жінка, що зайшла в приміщення суду і поставила теку паперів на стіл. Стіл секретаря суду розміщувався з лівої сторони від авансцени.  Посередині залу, на невеликому підвищенні під стіною навпроти вхідних дверей, стояв великий дерев’яний стіл. Позаду нього три масивних дерев’яних крісла , на спинці середнього з яких красувався   герб із  зображенням серпа та молота. В зал за жінкою увійшов суддя за ним два народних засідателі. Люди загомоніли й поволі стали підійматися зі своїх місць.

• Тихо, тихо! - подав командний голос чоловік у військовій формі, встаючи з передньої лави й розвернувшись  обличчям до залу.  Люди замовчали.

    - Прошу сідати ! – промовив суддя, сідаючи на крісло. В залі люди почали влаштовуватись на свої зайняті місця. Решта, що стояли в проходах під стіною з обох сторін залу, продовжували стояти.

Суддя, чоловік років  сорока п’яти, витяг з теки листки паперу і став читати.

•       Слухається кримінальна справа Стойка Олександра Івановича, 1933 року народження, безпартійного, уродженця села Сокиринці , обвинувачуваного по статті 101 Кримінального кодексу Української Радянської Соціалістичної республіки умисне заподіяння шкоди здоров’ю громадянину Горшку Федору Якимовичу.

Справу розглядає суддя Самойлов С.П. з участю народних засідателів Кравченко Я. С. та Шутяк С.Д. обвинувачення підтримує прокурор Степанів І.Д.

• Підсудний, встаньте! – звернувся суддя до арештованого.

З лави під стіною ближче до авансцени , огородженої дерев’яною загорожею, піднісся хлопець років    двадцяти восьми.

• Назвіть своє прізвище, ім’я та по батькові.
• Стойко Олександр Іванович, - відповів заарештований

Біля загорожі, де розміщувався підсудний, пильно дивлячись на арештованого стояв часовий. Рядом на лаві сиділо ще два молодих рядових військових та офіцер у формі старшого лейтенанта внутрішніх військ.

• • Ви ознайомились з матеріалами обвинувачення ? – продовжував запитувати далі суддя.
  • Так! – коротко відповів Олександр.
  • Ви довіряєте даному складу суду слухати вашу справу? – і не дочекавшись відповіді, продовжував:
  • Маєте якісь відводи до складу суду?
  • Ні, - відповів хлопець.

• • Зауваження з боку прокурора та адвоката будуть? – запитав голова, кинувши погляд в сторону прокурора та              адвоката.
  • Ні, ваша честь, немає, - відповіли ті по черзі не відриваючи своїх поглядів від паперів.

• • Свідки  всі явились? – запитав  суддя, звертаючись до секретаря  суду, яка почувши що до неї звертаються, встала зі стільця як по команді.
  • Так, - відповіла вона, ще раз  оглянувши зал.

-   Свідків прошу покинути зал засідань, - оголосив суддя, показуючи рукою на вихід - там почекаєте в коридорі. Вас покличуть.

Суддя, зробивши невеличку паузу, став зачитувати звинувачувальний висновок.

- Підсудний Стойко Олександр Іванович, 23 червня поточного року, в стані алкогольного сп’яніння із злим наміром вбити потерпілого, дочекавшись поки той буде повертатись із контори колгоспу до дому, в темній вулиці, із засідки     наніс йому тяжкі тілесні пошкодження, вдаривши декілька раз потерпілого по голові каменем, чим причинив злочин передбачений статтею 101 Кримінального кодексу УРСР. Перешкодив завершити йому задуманий злий умисел свідок Ковальчук С.І., побачивши якого, підсудний залишив побиття жертви й поспішно покинув місце злочину.

Стаття 101. Умисне тяжке тілесне ушкодження, продовжував суддя, небезпечне для життя в момент заподіяння, або таке, що спричинило втрату будь-якого органу, або втрату його функцій, душевну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою  працездатності  не  менше  ніж на одну  третину,   або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя,- карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років.