Розділ четвертий: “ПРОЛИЄМО БІЛЬШЕ СВІТЛА„

Кентон щось шукав між рядами міської бібліотеки, коли до нього підійшов Джеймс

- І коли ти хотів мені розповісти?

Запитав розлючений хлопець 

- Не сьогодні сину, це точно.

- А коли? Можливо мені ліпше завтра підійти до тебе?

- Не починай перегинати палицю, поки навіть тіла її нема аби похоронити її.

- Отже її смерть була б невідомою мені, допоки вона там лежатиме?

- А чого ти хотів від мене? Я не забрав її, як би я поглянув тобі б у вічі, знаючи, що вона досі на тому триклятому острові? Ми були змушені тікати... Чимало хороших людей померло у тій експедиції...

- Проте не ти...

- Джеймсе...

- Ти помітив, що твоя присутність убиває людей? Меґ, мама... вони обидві були на тому чортовому острові і саме із тобою, а ще вони обидві тепер мертві!

- Можливо ти маєш рацію, сину...

Промовив Чарлі і торкнувся голови сина, той від дотику закотив очі до стелі і мовчав декілька секунд, коли Кентон забрав руку із його голови то хлопець запитав

- Містере ви не підкажете, де тут вихід бо я заблукав?

- Так, звичайно.

Відповів йому Кентон

Хлопець при виході із бібліотеки зіткнувся із Ковальським на вході, проте вони швидко розійшлися у різні боки і Любомир піднявся на третій поверх до Чарльза, який був уже у бібліотеці.

Він знайшов Кентона у залі читання, де той сидів за столом і тихо плакав.

- Що з тобою?

Запитав Любомир 

- Я стер синові пам’ять.

Відповів плачучи телепат

- Але навіщо?

- Я приніс десять років тому сину звістку, що вмерла його сестра на тому бісовому острові, тепер він втратив і матір.

- Так, проте хіба через таке стирають пам’ять синові?

- Нам потрібно зосередитися на нашій проблемі а горе Джеймса нам не дало б цього зробити.

- Проте можливо...

Почав Ковальський 

- Ні, іншого вибору не було, хлопець заслуговує на інше життя, без того аби ще й ненавидіти мене.

Кентон витер сльози і вишмаркався у носову хустинку, після чого відкрив велику книгу і почав перелистувати аркуші у пошуках чогось конкретного. 

- Що бодай ми шукаємо?

Запитав Любомир відкриваючи книжку Едіта Гамільтона “Міфологія„.

- Там на острів, коли я розмовляв із Меґан чи тим, що заволоділо її тілом, воно обмовилося ім’ям Діодон коли я згадав про карателя, який переслідував бігуна.

- Діодон? Чудернацьке ім’я.

Відповів винахідник і став перегортувати книжку у пошуках змісту.

А Кентон тим часом став читати книжку “Ономастика для початківців„

- Ми нічого не знайшли по Телету, за цілий тиждень, тому беремося за Діо..

Промовив підніс собі Чарлі 

- Гадаєш, що читання книг нам допоможе?

Запитав Любомир 

- Ти щось чув про наука ОНОМАСТИКУ?

- Ні, це наш рятівник?

- Майже, ономастика допомагає відшукати коріння іменам чи словам, тому так, книги – це наше спасіння.

Чоловіки далі занурилися у процес пошуків. За хвилин п’ять Кентон положив книжку на стіл і став водити пальцем по її рядках, ніби знайшов, щось цінне.

- Щось є?

- Схоже, що наш каратель походить із Греції.

- Ого, можливо він просто обрав собі грецьке ім’я?

- Шукай його у Грецькій міфології тепер.

- Гаразд.

Любомир взяв до рук Том перший: “Грецька та Римська міфології„ де став шукати серед божественного пантеону Грецьких богів, бога Діодона.

- Діодон - це ім’я із двох слів де Dio- ← від Dios, форма слова Zeus (“божественний, небесний”) а ось закінчення Don у грецькій мові не є самостійним словом, але використовується δον зі значенням “вода” чи “бог”.

Завершив читати Чарлі

- Отже наш карателя свого роду якийсь бог-богів, типу як Баал у ханаанській релігії.

- Типу кожна частина імені дає розуміння, що він або: бог-богів або бог води.

- Як шкода, що немає зв’язку із Ернестом, він чимало б розповів нам за цього бога-богів.

Промовив багатозначно Любомир і далі став вчитуватися у зміст

- Що ти маєш на увазі? Те, що вони із Ольгою також його боялися?

- Тобі не дивно, що Тед не полетів із нами на острів?

- Є трішки, а що?

- Він міг перекладати надписи у вежі чим би допоміг нам, проте він відмовився, чому?

- Він ненавидить Міллера, бо той якось випадково підстрелив Ольгу.

- Дідько...

- Угу, із тих пір вони не ладнають.

- Гаразд, а як той факт, що мій щоденник написаний тією ж мовою, що стіни вежі? Комп’ютер Теда сказав, що у щоденнику є його записи, тобто Ернеста я навчу мови аби він там, щось написав, проте він знає її уже як років із десять...

- Гаразд, до того ж це його інкогніто після нашого повернення...

Промовив Кентон 

- Гадаю він не хотів аби йому поставили декілька запитань по поверненню.

Запропонував Любомир 

- Тут я погоджуюся. 

Чарлі “занурився„ у дослідженнія книги а потім відірвав від аркушів погляд і запитально поглянув на товариша 

- Галаєш, він і є той бігун?

- Не буду заперечувати, що думав про це…

- Але ж він казав, що подорожував із Ольгою часом, тобто цілком ймовірно, що у майбутньому ти зустрінишся із Ернестом молодим, який і дізнається від тебе мову, так би мовити замкне коло.

- До-речі на острові я ймовірно бачив ще одного бігуна, їх вирізняли: голоса та кольора блискавок які пульсували по їх тілу, можливо після такаого я і почав бачити лише Теда потенційним бігуном?

- Досить ймовірно, що так воно і було.

Відповів Кентон 

Ковальський перегорнув аркуш книжки і знайшов розділ “БОГІВ ЧАСУ” й став читати у голос

Хронос — персоніфікація послідовного, кількісного часу, який тече безупинно. Це “час календаря”, що вимірюється й не зупиняється;

Кайрос — бог влучного моменту, якісного часу, миті можливості. Це не тривалість, а шанс, який треба схопити;

Айон — уособлення вічності та космічного циклу, часто зображався як безкінечний час поза людським виміром;

Гори — богині пір року, тобто циклічного часу природи. Вони “відмірювали” сезонні ритми світу;