Розділ третій: “КАТРАНА частина 2„

У кав’ярні сиділи: Кентони, Ернест та Савченко, поруч був Ковальський.

Вони весело обговорювали події останніх днів, те як Єва Кентон балотується у президенти і через які випробовування їй довелося пройти

- Що ж, мої вітання місіс Кентон, ти будеш першим президентом жінкою у історії злучених штатів Америки.

Привітала її Ольга

- Дякую, за привітання та вашу підтримку, чесно кажучи, якби не ви... цього усього і не було б, тому пропоную тост перед завтрашніми підрахунками голосів, за вас: мужніх, сміливих та наполегливих жителів нашої: вільної, демократичної держави. За вас!

Промовила місіс Кентон й підняла келих над столом

У заклад зайшов гойдаючись брудний Міллер який торкнувся своєю закривавленою рукою піджака Теда Ернеста

- Якого дідька, чоловіче?

Запитав Ернест

- Теде, хіба я не казала, що місія на острів це фінальна спільна місія? Не буде більше місій у нас!

Промовила Кентон

- А як ми острів покинули?

Запитав Чарльз

- Ти, що забув?

Не зрозумів Любомир

- А тепер без жартів, коли ми його покинули?

Повторив знову Чарлі

- Не нагадуй про той острів... аж мурашки по шкірі пробігли.

Відповіла Єва

- Але ти ж вмерла!

Промовив її чоловік

- Я?

Незрозуміла слів Кентона Єва

- Ага, ти вмерла на борту літака, при падінні, а Ольга покинула Ернеста і живе сама...

- Що ти таке мелиш?

Запитав Тед Міллер

- Ернеста навіть із нами не було, ти просто не полетів із нами...

- А я? Я полетів?

Запитав Ковальський

Кентон скочив на ноги і відійшов від столу на декілька метрів у бік і повторив запитання

- Хто ви чорт забирай і де мої друзі?

Відвідувачі кав’ярні припинили будь-що робити і звернули увагу на Кентона

- Мені ще раз запитати? Де я та мої справжні друзі? Хто ви в біса такі?

Відвідувачі вмить зникли а кав’ярня перетворилася на нескінченний плоский білий світ, де окрім світлого низу не існувало нікого, були лише Чарльз та Міллер. Облік піхоти перетворився на тендітну дівчину-брюнетку якою колись і була Меґан.

- Усе що завгодно, але не Меґ. Не смій її використовувати.

Різко промовив телепат

Інші

Стало сіріти. Міллер підійшов на місце де Ковальський полишав Кентона, проте Піхота не знайшов там телепата. На місці де його покинули, була зім’ята трава, яка вказувала де саме той сидів а самого Кентона і видно не було.

• Щоб його чорти взяли! Бісового каліку!

Прокричав сердитий полковник

• Що там таке?

Поспішив Ковальський

• Наш безногий товариш зник.
• Куди він міг подітися? І тобто безногий?
• Ну ноги ж зламані...

Відповів Міллер

• Ніби аварії нам не вистачало.

Промовив Любомир

• Проте до нього ніхто не підходив, та й він нікуди не відповз, Чарлі просто зник... розчинився у повітрі.

Констатував Теодор

• По слідах зрозумів?
• Ага, по їх відсутності.

Промовив сердитий Міллер

• Тут був бігун...

Промовив Любомир

• Хто такий, цей бігун?
• Це чоловік із майбутнього, він бігає із швидкістю блискавки та тілом його пульсує біла блискавка.
• Він поганець?

Долучився до розмови один із переживших катастрофу солдат

• Конор, ану хот-дого нарізальну машину вимкни!

Грубо промовив Теодор

• Він по своїй природі не поганий, проте методи його... до того ж навіть не упевнений, що це той самий.
• Чому?

Знову запитав Конор

• Якби ти не отримав струс мозку, я б тобі таких чортів дав...

Почав Міллер

• Блискавка цього була червоною і мені здалося, що я знаю хто це був...
• Гадаєш це він украв Кентона?

Запитав Піхота

• Можливо, а можливо ті хто прикидався Спенсером та Роджерсом.

Запропонував Ковальський

• Що ти бачив, незвичного у них?
• Лише під їх лавками калюжі крові.
• Я бачив як вони обернулися на якихось... (Тед задумався і відповів) кажанів... на кажанів, щось таке... розумію, що звучить як маячня.
• Послухай, Кентон зник а слідів немає, я випав із літака і вижив, чорт, літак упав і ми живі...
• Окрім Єви...

Почав Міллер

Теодор передумав продовжувати розмову, натомість він пішов у бік літака

• Ти куди?
• До літака, я там покинув щита. Нам шановні потрібно вигадати спосіб як покинути острів поки це можливо.

Відповів Піхота

• Пропоную піти за тим, чому ми сюди і прилетіли.

Запропонував варіант Ковальський

Теодор зупинився на декілька секунд а потім обернувся назад і пішов до Любомира

• Ану шановний, повтори будь-ласка, ще раз, свою ідею.
• Виконати те, навіщо ми сюди прилетіли.
• А ще говорять, що я дуже цинічний.
• Як ми по твоєму покинемо острів? Літаку гайки. Гадаю, що відвідавши вежу ми знайдемо спосіб покинути острів, так само як і знайдемо Чарлі.

Завершив Любомир

• Хто проти? ... хтось проти? ...

Запитав Міллер

Проте ніхто із присутніх не підтримав і не заперечив ідею винахідника.

• Тоді я поки по щит, після вже вирушимо! Йдемо до лісової вежі!

Кентон

• Навіть і не буду, хоча для довідки тіло її.

Промовила дівчина і оголила живіт через який і вийшов хвіст павукоподібного скорпіона

Від побаченої рани на Кентона нахлинула серія спогадів із того дня, як донька тікала а та почвара наздогнала дужим стрибком і вдарила її своїм хвостом...

Від спогадів Кентон схопився руками за голову і впав на коліна

• Досить!
• Не я зараз у твоїй голові, це ти сам став пригадувати.

Кентон дістав із нагрудної кишені шприц від Ернеста і зробив собі ін’єкцію, після чого став заспокоюватися. Поступово спогади про той день відступили і телепат знову почав тверезо оцінювати ситуацію

• Але ж...