Пролог

Присвячується тим, хто вірить

Шекспір писав, що клятви сказані в неспокої, будуть забуті в тиші. У всьому світі не існує людини, яка б жодного разу не помилялась. Ніхто не ідеальний. Але, коли люди роблять щось навмисно, це вже можна назвати помилкою. Випадок підпорядковується лише долі, а люди – випадку. Неможливо уявити світ без випадків, епізодів, того, що відбувається у нашому житті. Але іноді людина може сама обирати свій шлях, наступні події у своєму житті. І це «іноді» трапляється дуже часто. Завжди. Але повернемось до Шекспіра. Чи не думаєте ви, що клятви мають відношення до вашого вибору? Це так. Але їх і справді люди часто забувають, коли стає байдуже.

Сьогодні в Лондоні сонячна погода. Літо в самому розпалі, звичайно підвищена вологість не додає комфортності, але все ж літо – це літо. Вранці прогноз погоди пообіцяв, що ввечері буде дощ. Але дощ лише додасть у повітря вологості. Тауерський міст переповнений дабл-дейкерами. Ці двоповерхові червоні автобуси є одним із символів Лондона, та й, у принципі, – всієї Англії. Туманний Альбіон переповнений туристами. Але нас цікавить зовсім не погодні умови чи туристичний бізнес Великої Британії. Ні. Є люди, про яких я хочу розповісти одну історію. Вони цілком звичайні жителі Лондона, ніякої магії, нічого надприродного. Хоча, хіба в світі існує щось цікавіше, аніж людські емоції? Подивимось.