Розділ 11.

Ранок у таверні зустрів нас тишею, можливо тут завжди так під землею. На поверхні півні кричать на світанку, а тут нікому. Рдам заніс мені нові аркуші паперу для малюнків, скріплені як і попередні, у своєрідний альбом. Ми всі пригостилися свіжими м'ясними булочками та випили гарячого напою, а потім кожен вирушив за призначеними адресами. Мене з собою не взяли, а залишили вчитися в таверні далі. В обід прийшов гном і відвів мене до місця проживання пророка.

Його будинок був дивом копіткої майстерності, що відображало скрупульозність гномів, які його збудували. Розташований у глухому куті, він органічно вписувався в навколишні скелі, а його округлий дизайн виглядав так, ніби він виріс з каменю. Будинок був побудований з поєднання полірованого граніту і каменю, дуже схожого на скам'яніле дерево, що надавало йому вишуканого вигляду, а дах йшов під склепіння печери. Стіни були всіяні великими округлими вікнами, кожне з яких було оснащене скляними панелями з мозаїкою, що переливалася у скупому вуличному світлі. Звивиста доріжка зі світлої бруківки привела мене до аркових дверей, прикрашених вигадливими візерунками із зображенням сцен гном'ячого фольклору та легендарних подій.

Двері були оточені двома маленькими, схожими на ліхтарики світильниками, кожен з яких містив кристали, що м'яко світилися, і постійно освітлював вхід теплим світлом. Я постукав, мені відчинив двері та зустрів молодий гном, який потім провів мене у вітальню, де попросив зачекати. Поки нікого не було сів у крісло і почав роздивлятися навкруги. Це була затишна, але простора кімната, стіни якої були заставлені полицями, переповненими книгами, сувоями та різними кам'яними артефактами, зібраними за роки життя пророка.

У вітальні стояв великий кам'яний камін з витонченим різьбленням, перед вогнищем стояли м'які крісла і низький столик, а над каміном висіла велика, чудово деталізована карта відомого світу. Праворуч від вітальні були двері до кабінету пророка, в кутку ліворуч - гвинтові сходи з кованого заліза, що вели на верхній рівень, де, ймовірно, знаходилися спальні приміщення, а за ними ще були двері до їдальні та кухні. Загалом будинок видався мені ідеальним поєднанням функціональності та комфорту, створеним власником для зручності, роботи та життя.

Я відірвався від роздивляння книг коли у вітальню прийшов пророк, це був гном, на вигляд років сімдесяти. Його вольове обличчя, суворий і чіпкий погляд, міцна статура видавали в ньому серйозну людину, здатну приймати самостійні рішення і діяти в будь-яких умовах, незалежно від ситуації. Він уважно оглянув мене, а потім заговорив.

- Добрий день, Олесю. Мене звати Ніедр. Я маг, тлумач і пророк гномів, ти шукав зустрічі зі мною?

- Так. - завагався я. - Мене прислав до вас маг Геон, ельф.

- Знаю такого, давно не бачив, пройдемо до мене в кабінет, розкажеш, як у нього справи.

Ми пройшли до кабінету та усілися і я коротко розповів про ситуацію в лісі ельфів і про себе, основне.

- Цікаво, дещо з цього було вирішено заздалегідь, але не в такому масштабі. Згодом побачимо, що буде далі. Можеш показати одягнені на тобі перстень та браслет.

Я зняв і передав речі, Ніедр узяв спершу в мене з рук браслет і уважно його роздивлявся хвилин п'ять, а потім перейшов на перстень. А я поки що роздивлявся його кабінет, там стояв величезний письмовий стіл зі зручним кріслом, уздовж стін стояли шафи з книжками, на полицях лежали різноманітні красиві кристали й каміння, які переливалися в освітленні кабінету. На іншій стіні був великий барельєф, щось епічне з життя гномів, а під ним на спеціальних підставках стояла якісно виконана, у масштабі, карта тунелів острова з позначками.

По завершенню огляду він сказав:

- Бережи цю річ, це один з артефактів. - він показав на браслет. - Ще даси мені потім перстень, я тобі трохи корисних знань скину від себе.

Він хитро посміхнувся.

- Щось пити будеш?

- Ні, дякую.

- Так навіщо тебе прислав Геон?

- Я знайшов лист, де згадується, що шукати роз'яснення потрібно у пророка, він допоможе відшукати каміння рунних воїнів, Геон сказав, що це ви.

- Ось хитрий ельф.

- Щось не так.

- Ні, все так, я справді можу допомогти в пошуку. Але це знання одне з основ життєдіяльності гномів, ти повинен будеш принести присягу, що не передаси це знання іншим.

- Добре, - відповів я, - що потрібно зробити?

- Ми виконаємо обряд присяги на крові, тобі потрібно капнути на кристал краплину крові та заприсягтися, що передане мною знання не буде розголошено у світі.

- І все?

- Так.

Гном витягнув з надр столу великий кристал і я прочитав присягу, що знання про пошук камінів не передам більше нікому в цьому світі. Після цього, ми майже одразу зайнялися вивченням рун, наче все було готово заздалегідь.

- Ну тоді зробимо так, я тобі напишу руни на аркушах для пошуку каміння, а пізніше ти вчитимешся їх вимовляти кожну окремо, я б дав тобі мої записи, але ж ти нічого не зрозумієш гном'ячою мовою. Доведеться зі слуху писати. 

- Добре.

- І ось тобі зараз перша руна. - мені передали аркуш із ще невідомою мені руною. - Повторюй за мною. - старий гном пробурмотів нове для мене слово.

- А можна мені писати своєю мовою під кожною руною.

- Так, якщо тобі так буде зручно. - він дав мені вузьку паличку, схожу на олівець, вона залишала на папері темний слід, і почав повторювати незнайому руну. 

Потрібно буде їм намалювати принцип роботи чорнильної ручки та графітного олівця.

Я писав слова в транскрипції як чув, потім повторював під контролем гнома, він поправляв, а в разі правильної вимови я записував її у свій імпровізований блокнот. Щойно в мене все виходило, ми переходили до наступної руни, Ніедр ліз у свою книгу і діставав новий аркуш із руною.

Через деякий час довге поєднання рун було записано - українською мовою, щоб ніхто з місцевих, крім мене, не зрозумів. Я точного перекладу з гном'ячої не зрозумів, а Ніедр пояснив приблизно: "Рунний виклик спорідненості матеріалу. Якщо взяти рунний камінь у руки, вимовити це словосполучення рун, то ти відчуєш, в якому боці знаходиться схожий за складом мінерал".