Розділ 9. Зимовий бал та його наслідки.

Ми домовилися зустрітися біля воріт академії о пів на восьму. Але коли я прибув на місце там був такий натовп народу що побачити у ньому друзів не уявлялося можливим. На допомогу прийшов амулет. Насилу зустрів принца, і почав озиратися шукаючи дівчат. Батьки повинні прийти пізніше, коли почнеться офіційна частина.

         – Твої вже всередині?

         – Так, вони прибули разом із правителем ельфів і зараз їх розважає ректор. Ти не туди дивишся. Думаєш на таких підборах вони прийдуть пішки?

         – Логічно, але щонайменше трьох пішоходів я бачу. – До нас підійшли гноми і дроу. Лото був у традиційному гномському напівмундирі а Лама в рожевій сукні, перший раз бачу її в сукні і мені здається що вона вперше його одягає, так як виглядала вона напружено і трохи безглуздо. Щоправда, теж можна сказати і про дроу. Але виглядала вона швидше не безглуздо, а загрозливо, впевнений у неї там прихований не малий арсенал зброї. Не кривитиму душею я сюди теж не з голими руками прийшов.

         – Може час одягнути маски? – соромлячись спитала гномка. Очевидно, вона хотіла приховати своє червоне обличчя.

         – Не поспішайте леді. І вистачить бентежитися, сукня вам йде. До того ж маски будуть надіті не весь бал, що ви робитимете тоді? – До нас зі спини підійшов варг.

         – Ікластий у цей момент я сподіваюся на тебе. Ти ж пам'ятаєш свої обов'язки – отруйник?

         – У мене все готове. Тільки тепер шкодую, що не випив соку до цього. Тут так холодно. – Хоч у нього єдиного з нас була шерсть Орго завжди було холодно.

         Я бачив як Ліна крутила головою шукаючи свою підопічну. Я підійшов і тихо прошепотів:

         – Не пались. Ти як на голках. Тут ельфійський король зі свитою і вартою, що може статися.

         – У мене погане передчуття.

• Розслабся, ти себе накручуєш. – Не знаю, чи я зміг заспокоїти дівчину, але моє чуття було з нею солідарно.    

         – А ось і вони! – Вигукнув принц і поспішив до карети. Я попрямував за ним і ми допомогли дівчатам дійти до нашої компанії.

         – Ну, що ви готові відірватися? – Запитав варг.

         – Відривайся скільки хочеш, але у нас ще офіційна частина. Там будуть правителі двох країн, і я не збираюся перед ними ганьбитися. – Рея звернула свій погляд на Года.

         – А що знову я? Я сам спокій.

         – Ну-ну.

         Ми зайшли до академії і пішли у бік бальної зали. Усередині народу було не менше, ніж зовні.

         – А вони точно всі сюди помістяться.

         – Минули роки містилися і цей якось влізуть.

         До нас підійшла Фрея, її група займалася облаштуванням зали, вона шепнула щось на вухо гномам ті кивнули і пішли разом із нею. Мабуть, все йшло не так гладко як хотілося.

         – Нам із Латіс теж треба відійти. Потрібно привітати батьків. Зустрінемось на балу. – Повідомив Год.

         – Я припудрити носик. – І Ліна пішла за ними.

Ми з Реєю залишилися самі. І про що нам говорити у такій ситуації? Момент врятувала дівчина та заговорила першою.

         – Твої батьки будуть на балу?

         – Так, вони підійдуть ближче до початку церемонії.

         – А мої не змогли приїхати. Матінка захворіла.

         – Шкода. І якщо чесно я був би радий, якби і мої не приходили.

         – Чому? У тебе прекрасний батько та чудова мати.

         – Так, ви з нею схожі. – А ось чим, я не уточнюватиму. – Просто ми не завжди знаходимо спільну мову.

         – Так буває. Я теж не завжди рада рішенню батьків, але розумію, що вони діють мені на благо.

         – Ти єдина дитина?

         – Так.

         – А в мене є ще молодша, я зазвичай їхню надмірну турботу звалюю на сестру, за що та мені постійно мститься. – Дівчина посміхнулася.

         – А яка вона?

         –Оооо, просто чортеня. Тобі сподобається. Думаю наступного року ви матимете можливість познайомитися.

         – Ти вмієш інтригувати, чекаю з нетерпінням.

         До нас підійшла Фрея з Лото, цього разу вона залишила хлопця та забрала Рею. Так треба кудись змитися, бо вона і мені роботу знайде. І тут нам з гномом підвернувся під руку варг з глечиком. Я подивився на Лото він на мене, ми кивнули та попрямували убік, ні не варга, він звичайно друг але зараз нам потрібний не він, ми попрямували до глечика…

         Гості поступово починали заповнювати зал. Не знаю чи так багато студентів завалили сесію або так мало бажаючих піти на бал але студентів було менше ніж гостей.

         І ось торжество почалося. Спочатку представили високопоставлених гостей – батька Годріка та батька Латіс, щоправда через натовп я їх так і не побачив. Далі розпочалася церемонія випуску студентів. Вони єдині були без масок, їм зараз треба покрасуватися перед гостями, для випускників це безкоштовна реклама.