8

      Того вечора довго в компанії дівчат я не затрималась, вирішила піти додому. Дорогою я думала про Єгора. Він знову вночі приніс мені волошки. Напевно, таки Віка повернулась до свого хлопця, а Єгор знову пригадав про мене. Отже, я для нього запасний варіант. Але я так не хочу. Хочу бути першою і єдиною на все життя. Я вже мала звертати на свою вулицю, коли раптом помітила, як в бік зупинки прямує якась парочка. Придивившись, я впізнала Єгора та Віку. Вони йшли, тримаючись за руки. Мабуть, все ж Віка обрала Єгора. А він – її, а не мене. Раптом з-за рогу виїхав автобус, Єгор теж його помітив і зупинив на пів шляху до зупинки. Разом з Вікою вони зайшли в автобус і поїхали. Це був останній рейс – отже, вранці волошок на моєму підвіконні не буде!

      Прокинулась я геть без настрою. Мені лише чотирнадцять, а я вже страждаю від нерозділеного кохання. І сьогодні у мене не буде свіжих квітів. Так, не буде, але я все одно йду до вікна, щоб перевірити. І… знаходжу новий букет волошок. І що це значить? Єгор повернувся першим рейсом і приніс квіти? Але невже він це робив би о сьомій ранку, коли надворі вже розвиднілось і навколо багато людей? А, може, це робить взагалі не Єгор? Раніше мені таке й на думку не спадало. А от тепер… І хто це може бути? Лише Єгор знав, що мені подобаються саме волошки. Хтось інший міг би принести, скажімо, ромашки чи маки. Але ж ні! Тут лише волошки. І що ж буде, як волошки перецвітуть?

     Весь день я тільки й думала про те, хто ж приніс мені квіти. Кілька раз мама робила мені зауваження, що я розсіяна і не слухаю що вона говорить. Замість  миски, я їй подала ложку, а коли вона сказала віднести молоко до льоху, я віднесла його до себе в кімнату. Сказала мамі, що паморочиться в голові. А коли ввечері зібралась йти на «здибанку», мама не дозволяла, нагадала, що я ж погано почувалась весь день. Але я мала піти, щоб довідатись щось про Єгора. Довелось переконувати маму, що мені значно краще. Проте зустрівшись з дівчатами, я ще більше заплуталась. Поміж інших новин, дівчата розповіли, що Єгор та Віка поїхали в місто, щоб вступити в один навчальний заклад. Віка зупинилась у своєї тітки, а Єгор у батькового товариша. І тепер разом ходять на курси з підготовки до вступу. Колишній кавалер Віки вже не страждає. Він ближче познайомився зі ще однією випускницею – Оксанкою Петренко (тією, про яку говорили, що плаття не пасуватиме до кольору очей) і тепер стверджує, що вона кохання його життя. Отож, за словами дівчат, історія закінчилась щасливо для усіх. Так, закінчилась щасливо… тільки не для мене. І я, засмучена та дуже нещасна, пішла додому.

         А коли зранку знову знайшла на підвіконні волошки, то зрозуміла, що приніс їх точно не Єгор. І хто ж тоді глузує з мене? На клаптику білого паперу поруч з волошками було намальовано десятки сердечок – і все. Називається, сама здогадуйся. «Ох, як дізнаюсь я, хто ти, несолодко ж тобі буде!» - Вирішила я і цілий день обдумувала план. Ввечері гуляти не пішла, а раніше лягла спати, здивувавши, батьків. Та я їм не розповіла про свій план. А перед тим, як заснути навела будильник.