3

     А під вечір я відпросилась у батьків на «здибанку» з подругами. «Здибанка» відбувалась щовечора на центральній зупинці села. Хлопці в ту пору могли йти на шкільний майданчик грати футбол. І якщо тільки хтось із них  скаже:  «ходіть повболівати за нас», вся дівоча юрба переміщувалась на лавки біля спортивного майданчика у школі. А коли хлопців не було, як у той вечір, то дівчата починали обговорювати свої дівочі таємниці. Нас тоді зібралось близько десятка. Восьми-, дев’яти- та десятикласниці. Дівчат з одинадцятого вже не було, бо вони вже вважали себе надто дорослими для такого. Та й до випускного вони вже готувались. А оскільки випускний вечір вважався чимось особливим у селі, то й дівчата-підлітки не могли не обговорити його.

- Вчора на базарі бачила, як Оксанка Петренко плаття приміряла! – Першою тему випускного порушила моя однокласниця Маринка. – Такого красивого коралового кольору!

- І до її сіро-зелених очей? Та ж не пасуватиме! – Відразу ж вигукнула десятикласниця Наталка, яка вважала себе знавцем моди і стилю.

- Ну на очі я не звернула уваги, а от по фігурі плаття «сіло» чудово! – Відказала їй Маринка.

- А до моєї мами на зачіску вже записалось аж троє дівчат! – Похвалилась ще одна дівчинка, її матір, колись працювала перукарем, а зараз вдома доглядає за малими дітьми, але іноді підзаробляє ось таким чином.

- А мою тітку запросили у школу допомогти навчати танцювати вальс випускників! – Це вже хвалилась інша дівчина, тітка, котрої в місті працювала вчителькою танців, а зараз була у відпустці. – Так вона каже, що вони такі незграби!

- Що усі? І навіть Єгор? – Запитав хтось із дівчат.

    До цього моменту, я стояла осторонь, трохи байдужа до цих розмов. Але, почувши ім’я «Єгор», я відразу ж нашорошила вуха.

- Ні, Єгор танцює чудово! Тітка казала, що його поставили у пару з Вікою і вони дуже гарно виглядають разом!

- Ну звісно, Віка у нашій школі найгарніша дівчина, а Єгор – найгарніший хлопець! – Підсумував хтось із дівчат.

- А мені, здається, що Віка із Єгором виглядатиме занадто просто! – Заявила всезнаюча Наталка.

- Ну ось прийдемо на випускний та й побачимо: і як танцюватимуть одинадцятикласники, і кому що пасує, і хто з ким у парі виглядає чудово!

- Ага! Ага! Точно! – Хором погодились дівчата.

     А я вирішила, що не хочу йти на цей випускний. І мені байдуже як там хто танцюватиме, а, особливо, Єгор із Вікою. Я взагалі хотіла спати. Але тільки зібралась сказати дівчатам, що йду, як почула щось цікаве:

- Та кажу вам, у Віки хлопець є. Здався їй цей Єгор?! – Вигукнув хтось із дівчат. А я передумала йти додому. – Він уже на другому курсі в університеті вчиться.

- Тоді навіщо їй Єгор потрібен? – Питає інша.

- А хто каже, що потрібен. Вона просто на випускному вечері має танцювати з однокласником!

- А мені мій брат казав, що Єгору взагалі подобається дівчина молодша, чи то з десятого чи з дев’ятого, а, може, й з восьмого класу!

- Ого! То, може, вона серед нас? – Відразу ж загомоніли дівчата. А я так боялась, що мої щоки почервоніють і всі подумають на мене. А якщо я помиляюсь і Єгору насправді подобається інша дівчина? Хоча, ні. Тільки Єгор знає про волошки. Тільки і він може їх приносити.  Та й взагалі, навіщо мені дівочі плітки. Я сказала дівчатам, що хочу спати і пішла додому. Ілона хотіла мене переконати залишитись, та я була категорична. Але тепер вирішила, що все ж піду на цей випускний.