2

— Катрусю, прокидайся! Потрібна твоя допомога! — почула я крізь сон голос мами. Розплющивши очі, я помітила, що надворі вже білий день.
— Щось трапилось? — сонно запитала я.
— Так. Я зранку назбирала полуниці, потрібно негайно відвезти її бабусі, бо ж погниє. Нам так багато не треба, а вона її так любить. Та швидше, поки спека ще не настала, — сказала мама й пішла.

Ох! І чому це треба зробити саме сьогодні, коли я геть не виспалася? Я застелила ліжко й підійшла до вікна, щоб поглянути, чи високо вже піднялося сонце. У світлу пору доби не лишилося навіть натяку на нічний страх. І чому я так налякалася вночі?

    Але ж… що це синіє на підвіконні? Я швидко відчинила вікно і за мить тримала в руках букет красивих синіх волошок, який ще не встиг зів’янути. Я була впевнена, я точно знала, що їх приніс Єгор. Сон як рукою зняло, настрій стрімко злетів угору. Забувши про все, я побігла за вазою і поставила квіти в холодну воду, аби вони довше простояли.

    Повертаючись від бабусі, я зустріла свою подругу Ілону.
— Вийдеш сьогодні гуляти? — ще здалеку гукнула вона.
— Мабуть, ні. Не виспалася вночі, а мама зранку розбудила, щоб я бабусі полуницю відвезла. Ось тільки повертаюся додому!
— Та ти якась геть домашня стаєш! — трішки роздратовано мовила Ілона. — А ти хоч на випускний прийдеш?
— Випускний? А коли?

— Катю, ти взагалі новин не знаєш?! Уже цієї суботи. Урочиста частина о 18:00, потім застілля для випускників, а далі — дискотека на шкільному подвір’ї! Це так круто!
— Ага!
— То ти прийдеш?
— Напевно, якщо батьки відпустять.
— Та що ти кажеш, з нашого класу всі будуть! Невже тільки тебе не відпустять?
— Я запитаю, може, й дозволять.

    Ми ще трохи погомоніли з Ілоною та й розійшлися, домовившись зустрітися наступного дня.

    Спекотний день минув у метушливих справах. Думки плуталися в голові, а тіло було наче варене. Я насилу дочекалася вечора, щоб нарешті лягти в ліжко. І щойно голова торкнулася подушки, як я відразу поринула в міцний сон. Мені вже жодні звуки не заважали — чи, може, їх і не було?

    Уранці мама мене вже не будила, тому виспалася я вдосталь. Потягуючись, я запримітила щось синє на підвіконні. Миттю кинулася туди. Відчинивши вікно, дістала новий красивий букет волошок, усередині якого білів зім’ятий аркуш паперу. Я швидко розгорнула його і прочитала: «Сподіваюся, що ці квіти тебе потішать. А я щиро надіюся, що моя мрія скоро здійсниться — і цієї суботи на випускному мені подарує танець найкрасивіша дівчина нашої школи, тобто ти!».

    Ну і як тепер не піти на випускний? Та я просто здурію, якщо залишуся вдома! Як же мені хочеться потанцювати з Єгором! Тепер мені заздритимуть усі дівчата нашої школи, а, може, й не тільки нашої! Весь день я, здавалося, не ходила, а літала на крилах.