Розділ 36. Жетон короля

- На цьому етапі на вас чекає смуга перешкод, на кожній ділянці якої будуть в хаотичному порядку розміщені пастки, пройти які ви маєте з мінімальними втратами, - урочисто проголосив розпорядник турніру, його голос лунав ареною, наче церковний дзвін. - Ще одна новинка сезону - відкрите голосування. Кожен із присутніх гостей може віддати свій голос за вподобаного претендента, і коли той набере певну кількість балів, одну з пасток буде усунуто. Таким чином, гості можуть прямо вплинути на перебіг випробувань і допомогти учасникам турніру.

Люди на майданчиках схвально загуділи, хтось захлопав, інші переглянулися з цікавістю. Це справді була новинка - минулими роками нічого подібного не запроваджували.

- Загалом майданчиків зі смугами перешкод - п'ять, - продовжував тренер. - Претенденти тягнутимуть жереб, щоб визначити черговість проходження. Підходьте, діставайте свої номерки. І ще не ясно, кому пощастило більше - тому, хто піде першим по ще чистій, але незвіданій смузі, чи останньому, хто зможе побачити пастки, хоч вони й періодично змінюватимуть своє розташування. Що ж... всім удачі. І нехай переможуть найсильніші!

Ух, завернули! Так мої помічники з кожним днем видають дедалі винахідливіші та видовищніші ідеї. Я навіть потерла долоньки від передчуття - самій захотілося пробігти одну з цих хитромудрих смуг. Цікаво, які сюрпризи приготували тренери цього разу?

Залишатися таким ось безликим хлопчиськом-посильним, що прослизав в тіні, - справжній скарб. Мене не помічають, а значить, я чула і бачила те, що вислизало від уваги короля і його «дорогоцінної» принцеси. От і зараз - повз мене проходили кілька лицарів, і один із них роздратовано кинув:

- Ні, ну ти бачив? Що вони собі там удумали? Я герцог, а не бабак, щоб їм тут стрибати, бігати і скакати!

О, та це ціла тирада. Видно, що він вже добряче побурчав на адресу турніру. Ось такі пихаті індики, що бачать себе вищими за всіх і вважають нижче за свою гідність бруднитися в подібних випробуваннях. Але тоді чого ж приперлися? А все туди ж - заради влади. Хочуть із моїм кволим тільцем на додачу вхопити ще й трон. За владу, повірте, люди готові і на вбивство піти, не кажучи вже про такі «дрібниці», як турнір.

Я пирхнула і тихо посміхнулася, стиснувши кулаки, адже в мені заграв бойовий дух:

- От ви в мене й пострибаєте, голубчики. Та так, що мало не здасться. І нічого не отримаєте в результаті. Подивимося тоді, хто тут бабак, а хто переможець.

Натовп вже потягнувся до смуг. Я поспішила слідом - хотілося все побачити на власні очі, особливо як Емін проходитиме випробування. Звісно, можна було б спостерігати через магограми, але наживо - це зовсім інша річ. Та й серце стукало наче скажене, ніби знало - зараз буде щось важливе.

А ви запитаєте: чи цікавить мене ще що-небудь, окрім успіхів принца? Знаєте, що я вам скажу? Закохайтеся спочатку, а потім поговоримо. Тоді й зрозумієте.

Тим часом я добігла до майданчиків, і одразу ж мені до рук сунули жетон - той самий, який дасть змогу підтримати одного з претендентів. Я озирнулася, вибираючи. Мій погляд зупинився на воїні, на якого я в перший день турніру вилила суп. Так-так, той самий. Зараз він рухався смугою з легкістю, ніби танцював. Все в ньому було вивірено, точково, ідеально. Глядачі затамували подих, не зводячи з нього очей. Навіть я завмерла, не в силах відірватися від того, що відбувається. Він же допоміг мені, доклав руку до мого порятунку - нещодавно Емін мені про це проговорився. Треба буде подякувати йому після турніру. Все ж таки приємно розуміти, що серед нас ще є такі люди.

Навколо гуділо. До мене долетіли здавлені смішки і дзвін монет. Хтось явно влаштував тоталізатор. Ну звісно ж! Коли видовище - на вищому рівні, гріх не спробувати зірвати куш. Головне, щоб все це йшло не повз королівську скарбницю. Хм... треба буде що-небудь придумати на наступний рік. Якщо, звісно, батько не прикриє моє дитиня. Але це вже потім.

Решту смуг я, на жаль, пропустила - надто вже стежила за тим, що відбувається. Та й чутки йшли, що один із претендентів не дістався й до середини. Ну що ж... не кожному дано. Хоч мені й здавалося, що слабаків вже давно відсіяли, але, мабуть, я переоцінила декого. Або ж спритності їм просто не вистачало - теж важлива навичка.

Я все ще розмірковувала над цим, коли оголосили вихід принца. Емін витягнув третій номер - його смуга вже була неабияк пошарпана попередніми учасниками, але він стартував блискуче. Впевнені рухи, блискавична реакція, він немов відчував, де чекає пастка. Я міцно стиснула жетон і помчала до артефакту, що зчитує голоси. Я вірю в Еміна всім серцем, але мій голос мав бути з ним.

Хлопець вже майже добіг до кінця. Залишилися всього кілька снарядів. Але... на одній із ковзних колод принц захитався. Серце в мене пішло кудись у п'яти, я завмерла, готуючись до падіння. І раптом поруч виник батько - безшумно, як завжди - і без слів простягнув свій жетон до артефакту. Пролунав гонг, пастка закрилася. Емін вирівнявся і втримався.

Я судорожно видихнула, кинула батькові погляд, сповнений вдячності. Вирішальний голос. Нам пощастило. Принц добіг до кінця без подальших промахів, впевнено і точно. Коли він залишив смугу, глядачі дружно зааплодували. Я плескала разом із ними, з палаючими очима. Тато хитро підморгнув мені й попрямував до компанії «принцеси». А я... я просто світилася. Його підтримка - так багато для мене значила.

Але ні порадіти, ні подумати мені не дали. Поруч з'явився Емін. Легка втома на обличчі, але в очах - той самий вогонь. Він акуратно стиснув мою долоню, нахилився до самого вуха і прошепотів:

- Дякую, крихітко. Буду винен. - У голосі - серйозність, від якої в мене залоскотало в грудях. Я не втрималася і фиркнула:

- Повернеш з першої пенсії. - Він розсміявся у відповідь - дзвінко та щиро. І на нас тут же звернули увагу оточуючі. Але мені вже було все одно. Він пройшов.

І я була поруч.