Розділ 7. Вже зовсім скоро

Лія

Здається, це був найбільш метушливий тиждень у моєму житті. Перевірки, звіти, переговори, розв'язання проблем із робітниками і багато-багато-багато іншого. До вихідних я вже майже не могла думати і і діяла швидше на автоматі. Але воно того було варте.

Ще один гуртожиток було добудовано і повністю укомплектовано. Додаткові кухні радували око так само, як і оновлені майданчики для турніру. Все, здається, було готово, але мене не полишало відчуття, що я щось упустила. Я продовжувала ходити колами, перевіряючи кожну дрібницю.

Схоже, це вже параноя.

Але я не могла дозволити собі схибити. Хотіла показати батькові, що можу справлятися з такими завданнями сама. І, що особливо важливо, я не взяла в нього жодної копійки. Звісно, на дещо грошей не вистачало, але йти на уклін я вперто не бажала. Натомість продала кілька прикрас. Точніше, здала їх у ломбард, сподіваючись викупити назад після турніру.

Може, нам вдасться щось заробити?

Я задумалася. А що, якщо почати стягувати плату за участь? Живуть же претенденти безкоштовно всі дні турніру, користуються нашими ресурсами... Чому б не змусити їх заплатити за комфорт? Адже ніхто жодного разу навіть не запитав, чи не потрібно внести якусь плату. Всі сприймають це як належне.

Ідея мені сподобалася. Але варто було мені вийти з кімнати, як на мене налетіла схвильована скарбниця.

- Ваша Високосте! - Астелія буквально сяяла. - Я знайшла спосіб покрити витрати на продукти харчування!

Я підняла брову. Цікаво, який же?

- Харчування на кухні та проживання в гуртожитках ми зробимо платними!

Я подумки усміхнулася. Ну треба ж, прийшла до тієї самої думки, що й я. Що ж, зарахуємо їй плюсик за кмітливість.

- Добре, - кивнула я, - я теж про це подумала. Час потрясти їхні товсті гаманці. Перші гості почнуть прибувати вже в понеділок, тоді-то і запропонуємо їм платне проживання. Не захочуть платити - можна запропонувати переночувати в парку. Погода дозволяє, тож цілком собі економ-варіант для скнар. Заодно подивимося, хто чого вартий.

- Ви маєте рацію, Ваша Високосте, - радісно закивала Астелія. - Я вже все прикинула і накидала приблизну вартість доби проживання з харчуванням. Врахувала витрати на будівництво, кухні, майданчики, роботу вантажників і магів. А ще включила витрати на створення сувенірів - якщо ми їх продамо, то навіть вийдемо в плюс!

Жіночка простягнула мені важку папку.

- Що скажете? Подивитеся мій план? - Але ж може, якщо захоче! Я ствердно кивнула, і скарбниця одразу ж показала мені сторінки, на які варто було звернути особливу увагу.

Що ж, цілком непогано. Така кількість інформації втомила мене до знемоги, але перепочинку мені, звісно ж, не дали. Адже прийшла племінниця тренера - та сама, що мала зіграти мою роль. Я і так відкладала зустріч до останнього, але далі тягнути було не можна. Якщо вона не підійде, доведеться екстрено викликати кузин і вибирати серед них.

Але варто було дівчині увійти до кімнати, як я вже знала - подобається.

Зовні ми й справді були дуже схожі, але звички... о, тут все інакше. Вона виглядала куди більш витонченою, ніж я. У цій незнайомці було щось від класичного образу принцеси: м'якість, ніжність, жіночність. Вона говорила так, що її хотілося захищати, оберігати, ховати від будь-яких бур. У її голосі звучала доброта, а в очах світилася наївність.

Через п'ять хвилин розмови я ледь не зірвалася: «Беремо!»

Але все ж стрималася. Не вистачало ще налякати дівчину своїм ентузіазмом. Що ж, із заміною визначилися. Залишилося лише надати їй схожості зі мною, але, здається, з цим проблем не виникне.

А коли моя заміна пішла, я задумалася. Що пішло не так у моєму вихованні? Чому я не така? Чому не вийшла настільки ж світлою і ніжною? Може, смерть матері наклала свій відбиток? Чи річ зовсім не в цьому, а в тому, що я від початку була... невдалим результатом любові моїх батьків?

Що ж, факт залишається фактом: характер у мене свавільний, терпіти несправедливість я не можу, а боротися з нею готова всіма доступними способами.

Важко зітхнувши, я опустилася на ліжко. Ось зараз кілька хвилин полежу, перепочину і піду перевіряти торгові лотки... До того ж, вранці виготовили першу партію сувенірів. Треба перевірити, раптом варто щось підправити. І знову справи.

Та коли ж я, нарешті, відпочину?

Емін

Тиждень видався спекотним. Я бігав, стрибав і скакав, немов гірський мулан. І звідки в помічника короля такі великі пізнання в галузі знущань? Здавалося б, фантазія повинна ось-ось вичерпатися, але ж ні. Щодня він знаходив нову перевірку, ускладнюючи і без того пекельні тренування.

І тільки в останній день перед від'їздом мені дали повноцінний відпочинок.

Та невже? Я вже й не сподівався.

Але варто було ранку настати, як організм, звиклий до ранніх підйомів, викинув мені новий сюрприз. Я розплющив очі і... зрозумів, що виспався. Навіть здивувався. Як так? Здавалося б, нарешті з'явилася можливість валятися в ліжку скільки душа забажає, але ні - я вже не спав і почувався цілком стерпно.

Ну раз так, то час зайнятися справами.

Останніми днями я взагалі забув про ресторан, і мені було, м'яко кажучи, не до нього. Адміністраторка кілька разів надсилала мені повідомлення магопоштою, але я навіть не спромігся їх прочитати.

Швидко одягнувшись, я схопив артефакт зі своєю другою личиною і застрибнув у магомобіль, дорогою слухаючи накопичені записи від Ельвіри. На щастя, нічого катастрофічного не сталося, у звітах були лише стандартні зведення. От і добре. Перевірю документацію перед від'їздом, а далі моя адміністраторка сама розбереться - у ній-то я точно не сумнівався.

Розібравшись зі справами за якихось півтори години, я виявив, що день у мене повністю вільний. Речі спакують слуги - я вже дав розпорядження. Особисті дрібниці зберу сам, коли повернуся до палацу. А поки що... Мабуть, варто відвідати одну зі своїх подружок.