Розділ 4. Підготовка до турніру

Лія

Весь наступний день пройшов у зборах, і якби не Міллі, яка сновигала кімнатою, немов маговіник, допомагаючи мені упаковувати все необхідне, я б, напевно, до сих пір намагалася вирішити, що взяти з собою на острів, а що залишити. На щастя, весь асортимент зброї вже є в тренувальному залі на місці, інакше довелося б організовувати ще кілька додаткових відправок. Ні, звісно, у коштах я не обмежена, але одна справа - доставити речі, а зовсім інша - потім усе це розбирати і розкладати по поличках у моєму домі. А я все ж бережу свій час і сили.

Сьогодні остання ніч у палаці, а завтра з самого ранку ми вирушаємо на острів. Міллі поїде разом зі мною, що, безумовно, радує: по-перше, з нею не буде так нудно, а по-друге, додаткова пара рук ніколи не буває зайвою.

Крім того, мені потрібно буде знайти відповідну аристократку, яка зможе зіграти роль принцеси. Все за старою схемою - за допомогою артефакту вона набуде моєї зовнішності і вирушить на світські заходи замість мене. Але важливо, щоб це була дівчина не тільки витончена і добра, але ще й досить розумна, адже принцеса не може бути дурепою. Хоча ні, мабуть, вона має бути повною моєю протилежністю... Ну, крім розуму, звісно. Себе ідіоткою я ніколи не вважала.

Зате її бачитимуть саме такою, якою і уявляють спадкоємицю королівського роду: витонченою, вихованою, чарівною і... абсолютно далекою від інтриг, які мені доводиться плести. І якщо вже мені все ж таки доведеться вийти заміж, то мого майбутнього чоловіка, безсумнівно, чекає несподіваний сюрприз.

Ця думка мене так розвеселила, що я не втрималася і тихенько захихотіла, привертаючи увагу своєї помічниці. Дівчина тут же обернулася в мій бік, явно зацікавлена тим, що змусило пані розсміятися, але пояснювати їй, що саме мене так потішило, я не збиралася.

Маленька ще. Ось стукне їй хоча б сорок - тоді й розповім, які веселі пустощі я люблю влаштовувати, а поки що нехай гадає.

Тим часом надійшла інформація, що магістр Лондрін теж прибуде на острів, щоб підтримувати мене під час випробувань. Батько ж з'явиться тільки ближче до фіналу - дивитися на слабаків, які вибувають, він не вважав за потрібне (і, зауважте, це не мої слова).

Маску мені поки що не вручили, але тепер-то я точно знаю, який вона має вигляд і яку роль відіграє в цьому турнірі. Що ж, моєму захиснику доведеться неабияк попітніти, щоб захистити принцесу від небажаного шлюбу. Якраз подивимося, на що він здатен.

Закінчивши з останніми приготуваннями, я тут же вляглася спати, сподіваючись, що ранок вечора мудріший, а організм відпочине і набереться сил перед довгим, складним днем. Бажано б ще цей день стійко витримати, а не поповзти куди-небудь у кущі після перших же випробувань.

Але, як я себе не вмовляла, сон так і не прийшов. Всю ніч у голові крутилися найбезглуздіші думки, і, коли я нарешті задрімала, ранок не забарився. Поспала я від сили години три, а за відчуттями - тільки-но провалилася в сон, як мене тут же висмикнули назад у реальність.

Міллі, нещадно мене трясучи, бадьорим голосом оголосила:

- Леді, час вставати.

Я почула її, але дуже хотілося відмахнутися, ніби від настирливої мухи, і продовжити вдавати з себе сплячу красуню.

- Леді Лія, підйом! - наполягала вона, не виявляючи ані краплі жалю.

Ну все, тепер точно не злізе, поки не переконається, що я піднялася з ліжка.

- Угу... Я вже майже встала, - пробурмотіла в подушку, не рухаючись.

- Я не бачу ваших очей, - от же липучка, знає всі мої хитрощі!

- Гаразд-гаразд, встаю... Хоча ні, дай мені ще п'ять хвилиночок, - я спробувала апелювати до її людяності, згадуючи всі свої минулі заслуги перед дівчиною.

Але замість співчуття у відповідь було несподіване:

- Та хоч годину, - підозріло легко погодилася Міллі. - Можете взагалі не їхати, там і без вас розберуться. І чоловіка вам підберуть, вам залишиться тільки сказати «Я згодна» в храмі, сущі дрібниці...

І тут мене немов струмом вдарило. Я підхопилася, злетіла з ліжка і, навіть ще до пуття не прокинувшись, понеслася до ванної кімнати. Блін, а Міллі навчилася вмовляти! Її методи працюють навіть краще, ніж холодна вода. Потрібно взяти на замітку, що моя помічниця почала користуватися моїми ж прийомами проти мене.

Зате за якихось півгодини я вже стояла в портальній залі, терпляче чекаючи, поки магістр зволить відправити мене на острів із комфортом і без пригод. Із собою в мене була невеличка сумка, що не сильно обтяжувала плече, у Міллі - точно така сама. Все інше ми почали переправляти ще вчора, і сьогодні, після нас, доставлять решту речей.

Все ж таки, яка зручна річ - портали! Раз - і ти вже в потрібному місці, без довгих поїздок, тряски в каретах і сторонніх очей. Краса, та й годі.

А за кілька хвилин ми вже стояли в малому портальному залі мого будинку на острові. Ну, здрастуй, друга батьківщина! Найближчий місяць ми будемо разом, тож, сподіваюся, ти приймеш мене з розпростертими обіймами і без неприємних сюрпризів.

Емін

Заснув я тільки під ранок - не думав, що книга з ресторанного бізнесу може виявитися такою захопливою. Закінчив її, коли за вікнами вже починало світати. Треба ж, так захопився, що навіть про дівчат не згадував. Невже старію? Та ні, дурниці якісь. Це, напевно, від недосипу думки дивні в голову лізуть.

Але виспатися мені, звісно ж, не дали. Помічник батька знву з'явився на світанку, впевнено зводячи ранні підйоми в розряд поганої традиції.

- Ну що знову? - пробурчав я, не спромігшись навіть підняти голову з подушки. Не можу я бути доброзичливим так рано, навіть якщо дуже постараюся.

- Ваша Високосте, прокидайтеся. За півгодини у вас тренування, - голос Альфреда був, як завжди, незворушний, а вираз обличчя... дивний. Він стояв, чекаючи моєї реакції, ніби заздалегідь знав, що вона буде бурхливою.

- Яке ще, до біса, тренування?! - я застогнав, втискаючись у подушку.