Розділ 16

− Була й ще одна причина, − усміхається Сандер. − Лотар закохався в молодшу сестру Еджіт, Сенту. Він навіть просив руки дівчини, але йому відмовили через її надто юний вік, хоча сама вона дала молодому магу надію, що в майбутньому все-таки обере його своєю парою. Хай там як, коли Лотар повернувся в Еббон і їх із батьком спробували втягнути у війну проти Маркуса, молодий Еббоні не став погоджуватися, попри конфлікт із батьком, що виник через його відмову. Тим часом Маркус вирушив на південь зі своїми військами, залишивши вдома вагітну Еджіт. Цим і вирішили скористатися вороги Веррів: вони уклали союз і змовилися напасти на замок, щоб захопити й убити вагітну Еджіт, їхніх із Маркусом маленьких синів та всю іншу родину.

− А Лотар дізнався про це і вирішив перешкодити, − киваю, чудово усвідомлюючи, що інакше той чоловік, про якого я читала і про якого мені зараз розповідає імператор, вчинити й не міг.

− Саме так. Він відправив звістку Маркусу, зібрав найвідданіших своїх людей, знайшов портальника і перенісся зі своїм загоном у замок Верр, де вже вирувала запекла битва. Серед захисників замку знайшовся зрадник, який погодився впустити вночі ворогів у дім свого пана. І якби не з’явився Лотар, Еджіт, яка була вже на останньому місяці вагітності, не тільки б не відстояла замок і життя всіх у ньому, а й сама б загинула. Молодий Еббоні буквально собою закрив дружину свого міантора, вступивши в бій замість неї. Не буду переказувати перебіг битви. Скажу лише, що коли з’явився Маркус, поранений Лотар уже ледь відбивався, захищаючи підступи до кімнати, де сховалася Еджіт, в якої почалися перейми, а також її діти та поранена Сента.

Сандер задумливо замовкає, припиняючи на мить малювати в моїй уяві картини минулого. А потім промовляє:

− Саме після цього випадку наші предки стали побратимами, Аєталь. Лотар ледь не загинув, захищаючи те, що для Маркуса було дорожче за життя, за душу й цілий світ. Він врятував його кохану жінку, істинну пару та їхніх дітей. Молодого Еббоні вдалося вилікувати тільки завдяки змішанню його крові та магії з кров’ю та магією Маркуса. Зв'язок міантор-учень цьому дуже посприяв. У результаті Лотар здобув силу більшу, ніж мав будь-хто в його роду, і, повернувшись додому, став першим Володарем Еббона, посівши трон свого батька, який загинув у тому нападі.

− А що з договором? − нетерпляче подаюся я ближче до імператора. Почута легенда, звісно, неймовірно цікава, але мені все ж хочеться знати, як це може відбитися на мені та майбутньому Еббона зараз.

− Договір був укладений, щойно Лотар коронувався разом зі своєю молодою королевою Сентою, яка на той момент уже досягла повноліття і здобула право обирати собі чоловіка до душі. І мовиться в тому договорі, що доти, доки Еббоном правлять прямі нащадки та спадкоємці Лотара, ніхто з Веррів не піде війною на королівство Еббон. І завжди рід Веррів підтримає істинного спадкоємця роду Еббоні, якщо в цьому виникне потреба. Еббоні, своєю чергою, зобов’язалися не вступати в жодні союзи проти правління Веррів у Веріді.

− І це все? − ошелешено здіймаю я брови. А мені вже стільки всього навигадувалося.

− Так. Жодних жертв із вашого боку. Ні первістка, ні невинності, − саркастично хмикає Сандер, явно демонструючи, що вгадав мої підозри. − Жертва вже була принесена вашим предком. Хоча щодо невинності можемо ще обговорити. Якщо не вірите мені, можу надати записи з нашого сімейного архіву. Але все ж рекомендую впритул зайнятися пошуком копії документа, що належить Еббоні. Упевнений, Сіннард вам у цьому із задоволенням допоможе.

− Якщо все це правда, то чому про це нікому невідомо? Нащо приховувати, що між нашими сім’ями існує такий договір?

− Про те, що Еббон століттями був союзником Веріди до смерті вашої матері, всі добре знають. Що ж до причин договору, то Верри свідомо доклали всіх зусиль, щоб приховати від широкого загалу справжній перебіг подій. Адже це не вперше і не востаннє когось із нас намагалися знищити через суджених. Втрата істинної пари для будь-кого з перевертнів є дуже болючою. Для тайрала ж це практично вирок. А отже це наше найбільш слабке місце. 

− І ви так легко мені це говорите? – дивуюся.

− Гадаю, вам слід це знати, − багатозначно всміхається імператор.

− Гаразд. Припустимо. Але тоді постає ще одне питання. Якщо Верри й Еббоні століттями були настільки надійними союзниками, навіщо тоді одному з моїх предків було створювати Щит Еббоні. Адже саме Веріда є нашим найбільшим сусідом.

− В тому то й річ, що союзниками Еббоні є саме Верри. А в історії імперії є період, коли влада ледь не перейшла до іншої гілки. Коли чинного імператора вбили, а його спадкоємець ще не досяг належного віку, щоб боротися за імператорський трон, − спокійно пояснює Сандер. – Тоді у Веріді понад десятиліття правив регент і поступатися владою він не збирався. І завоювання Еббона розглядав, як спосіб збільшити свій вплив. Ваш предок зробив все, щоб захистити королівство від його зазіхань. І знову ж таки, я не прошу вас вірити мені на слово. Всі підтвердження можна знайти в історичних архівах.

− Я скористаюся вашою пропозицією і ретельно вивчу історичну документацію з ваших архівів, − запевняю сухо.

− Буду радий вітати вас у себе в гостях й надам всю інформацію, − з вдоволеним виразом киває він.

− А ваші війська тоді?.. − схиляю я голову набік, ігноруючи відвертий натяк.

− Аби підтримати законну спадкоємицю, − як щось само собою зрозуміле повідомляє мені той, чиїм ім'ям в Еббоні з часу смерті моєї матері стало заведено ледь не дітей лякати.

− А ваша пропозиція? − тут же мружуся я.

− Абсолютно серйозна. Роль імператриці Веріди, моя прекрасна Аєталь, пасуватиме вам ще більше, ніж титул королеви Еббона, − дивлячись мені в очі, впевнено промовляє Сандер.

− Не ваша, − за звичкою виправляю я перевертня, намагаючись осягнути все, що щойно дізналася.

− Ви обрали мого брата? − здіймає він брову.