Розділ 7

Відвівши душу в тренувальній залі, я й справді почулася набагато краще. Настільки, що Сінн вельми спритно домігся моєї згоди на відновлення постійних тренувань із ним. А потім я ледь не проґавила момент, коли він так само ненав’язливо спробував нав’язатися мені в попутники. Все для мого ж блага та безпеки, авжеж.

Довелося терміново збирати розм’яклі мізки докупи й рішуче давати відсіч.

Охоронців до мене приставив? Приставив. Амулетами-артефактами-маяками обвішав? Обвішав. До того ж я справді не ніжна фіалка, постояти за себе теж можу, та ще й вирушаю не сама, а в компанії таких самих молодих бойовиків, як і я.

Заявивши наостанок, що я призначала його радником, а не своєю нянькою, і що в нього тепер вкрай нагальних та важливих справ у столиці вистачає, я на цьому питання закрила, ігноруючи лютий погляд і випнуті жовна на засмаглому обличчі.

А вже сьогодні вранці мій головний безпечник та очільник Таємної канцелярії з’явився в моє особисте крило, у мої власні покої ще за кілька годин до відбуття, коли я тільки-но поснідала з тіткою та дядьком.

Зайшовши, ніби так і треба, він просто в них на очах вручив мені майстерно виконані, доволі витончені наручі з темного металу, дуже схожого на той, із якого викуваний Зірх, і зажадав, щоб я обов’язково надягла їх у дорогу, якщо вже я така вперта й відмовляюся від його особистого супроводу.

Здивована несподіваним подарунком, я з хвилину розгублено витріщалася на браслети у своїх руках, відзначаючи, наскільки ювелірно вони просякнуті магією.

− Що це? − уточнила, проводячи пальцем по потайних важільцях, які змогла вгадати лише тому, що вже навчилася добре відчувати його силу.

− Одягни − покажу, − хмикнув Сінн, явно задоволений моєю реакцією. − Давай, допоможу.

А далі він сам замкнув наручі на моїх зап’ястях і, обнявши ззаду, став демонструвати всі їхні приховані механізми та інші сюрпризи. Там знайшлися і голки зі швидкодійною отрутою, якими можна було вистрілити в нападника, і такі ж зі снодійним, і кілька тонких, смертельно гострих та посилених магією лез, здатних прошити людське тіло наскрізь. А найголовніше − обидва браслети були оснащені потужними амулетами зв’язку, по яких достатньо лише ляснути основою долоні, щоб покликати Сінна на допомогу в разі небезпеки.

− Дякую, − пробурмотіла я, зрештою відстороняючись від колишнього наставника. Цілковито вибита з рівноваги власними відчуттями.

Його близькість, як завжди, туманить розум. Його турбота… мені дуже приємна. Надто приємна. Настільки, що я навіть на якийсь час забула, навіщо опираюся своїм почуттям до цього чоловіка.

− Я радий, що тобі сподобалося, − усміхнувся він кутиком губ, поглинаючи мене поглядом. − Ці наручі мають без проблем поєднуватися з твоїм Зірхом. Я намагався зробити так, щоб з часом вони могли стати його частиною, якщо ти захочеш. − І, не зважаючи на мій приголомшений вигляд, різко змінив тему: − Твої друзі вже прибули до палацу. Я проведу з ними докладний інструктаж, якщо вже в них бойова практика. Якщо результати мені сподобаються, справді візьму їх під своє керівництво, коли випустяться з Академії. Тобі потрібні віддані люди поруч. А зараз прошу вибачити, мені час іти, вирішити ще деякі питання щодо твоєї поїздки.

З цими словами він, абсолютно не соромлячись свідків нашої розмови, підніс мою руку до губ, закарбував на пальцях гарячий поцілунок, попрощався кивком голови з моїми дядьком та тіткою і пішов.

− То чому, кажеш, ти на нього злишся, Таллі? Нагадай мені, будь ласка, − задумливо протягнула тітка Маріель, дивлячись на двері, котрі щойно зачинилися за Сінном.

− Не починай, будь ласка, − втомлено похитала я головою, уже здогадуючись, куди вона хилить.

Дядько лише тихо хмикнув у вуса. От тільки вигляд у нього був надто вже лукаво задоволений. Але загострювати на цьому увагу я свідомо не стала і пішла збиратися в дорогу.

Відмічаючи перед від’їздом на карті свій маршрут, я з певною іронією зауважила, що територія Еббона поряд із величезною Верідою виглядає так, ніби вона застрягла в пащі у вовка. Два з трьох пунктів моєї поїздки розташовані саме на кордоні з імперією. І лише третій, останній у моєму маршруті Гонтрам, лежить на південному сході, поряд з Іссорією.

Гірський масив Керодаш слугує нам надійним щитом на північному заході, особливо з урахуванням того, що саме в горах, тільки північніше, розташована Академія Магічних мистецтв, а ще далі на північ − Цитадель Ковену. А от для захисту решти кордонів мої предки колись і створили магічний контур, який я маю підживити.

І ось − Ладвік. Досить велике прикордонне місто на півночі Еббона, що розкинулося майже біля підніжжя Керодашських гір. В супроводі цілої делегації я прибула до портальної зали будівлі міського управління. Звісно, нас зустрічали офіційно й на найвищому рівні. Само собою, попереду всіх кланявся бургомістр − барон Іґґенц. Позаду нього гнули спини представники місцевої знаті та голови найвпливовіших міських гільдій. Звісно, мені спробували нав'язати урочисті гуляння на пару днів, але я, будучи до цього готовою, одразу ж зупинила всі спроби відвернути королівську інспекційну увагу від справді важливих і нагальних справ, заявивши, що братиму участь в урочистих заходах лише після офіційної коронації. А поки що − робота, робота і ще раз робота.

Місцеві чиновники моєю заявою сильно перейнялися, шанобливо покивали, старанно приховуючи побоювання, що я справді щось серйозне наінспектую, але суперечити мені не наважилися. Все-таки в королівському титулі є певні переваги.

Залишивши міське управління на поталу як завше сповненому трудового запалу Кіфу, я з друзями та вже незмінними Бруном і Ґедроком вирушила до водоспаду Канар, за місто. Саме там і прихований від сторонніх очей потрібний мені артефакт.

Чесно кажучи, коли в особистому й недоторканному архіві роду Еббоні я знайшла сувій, де докладно описувалося, як дістатися до ключових вузлів захисного контуру і що робити далі, то відчула чимале розгублення. Якось раніше мені здавалося, що артефакти містяться в захищених вежах чи ще в якихось магічно укріплених сховищах, аби ніхто до них не дістався і не влаштував, наприклад, диверсію. Але все виявилося набагато простішим і водночас у рази складнішим.