Володар і Посмішка

Присвята

Я правив світом, зорями й вітрами,Тримав у жмені долі і громи.Та трон мій був холодними каміннями,Допоки в тиші не зустрілись ми.

Твої очі — як сині озера,Де тоне велич і моя гординя.Твоя посмішка — лагідна й добра,Моя єдина, втрачена святиня.

Я мав усе, та не знайшов я слова,Щоб зупинити цей проклятий час.Коротка смуга волосся до плечей...І дикий біль, що розлучає нас.

Махід забрав тебе в туманні шати,Лишив мені лиш спогад і печать.Я вчивсь увесь цей світ перемагати,Та мусив серце в тумані віддать.

Ця книга — сповідь про німу розмову,Про біль розлуки й королівський хрест.Я б віддав світ, щоб подивитись знову.В озера твоїх чистих, синіх плес…

Подобається

#1414 в Фентезі
#327 в Міське фентезі

Відредаговано: 16.06.2026