Володар Попелу

​Він стоїть посеред попелу стародавнього замку, його золоті очі дивляться глибше, ніж будь-хто наважується. В одній руці — полум'яний меч, обіцянка війни та влади, в іншій — криваво-синя троянда, символ забороненого кохання. Його посмішка — це таємниця, яку ти хочеш розгадати, навіть знаючи, що це може тебе знищити.
​Над ним кружляють фенікс і дракон, віддані стражі його темної спадщини. Він — король без королеви, про якого шепочуться пророцтва. Історія ще не дописана, чорнила ще не висохли.
​«Кохання — це небезпечна гра. Правити чи згоріти? Він обіцяє вірність, але його серце — темрява. Ти готова увійти в його світ?»

Володар Попелу: Ехо втрати
​Колись він вмів посміхатися серцем. У ті часи, коли його пальці ніжно торкалися долоні принцеси, а в його очах відбивалося лише світло її любові, він був іншою людиною. Він був принцом, що дарував квіти, а не руїни. Вони кохали одне одного — чисто, беззастережно, наївно.
​Але сталася та ніч. Ніч, що пахла сіркою та неминучістю. Замок, де панував сміх, перетворився на попіл, а разом з ним згоріло і його колишнє «я». З того пекла живими вийшли лише двоє: Фенікс, народжений з вогню, та Дракон, що вижив у руїнах. Вони стали його єдиними охоронцями — мовчазними нагадуваннями про все, що він втратив.
​Тепер він — Володар Попелу. Його серце перетворилося на кригу, а погляд став настільки холоднокровним, що від нього віє лютим морозом навіть посеред полум’я. Його краса залишилася, але вона стала небезпечною, мов гостре лезо. Натовп дивиться на нього із захопленням, проте ніхто не наважується підійти ближче.
​Бо в його руці — завжди полум'яний меч. І ніхто не знає: цей меч охороняє його землі чи стримує тьму, що вирує всередині самого Володаря. Він не чекає на нову любов. Він чекає лише на відплату.

РОЗДІЛ І. Повернення до попелу
Минуло десять років. Десять довгих років вигнання та мандрів у пошуках того, чого, можливо, не існувало в природі.
Коли він повертався до рідного королівства, в пам'яті все ще живий був спогад про ту фатальну ніч. Але тепер на нього чекали інші руїни — політичні. Його батько, старий король, доживав останні дні на кривавому троні. Влада вислизала з його слабких рук, а країна занурювалася в хаос.
На їхній рід споконвіку тяжіло якесь давнє прокляття — таємниця, про яку не говорили вголос. Усі знали лише те, що його мати загинула багато років тому, але справжніх причин не відав ніхто з простих людей. Увесь цей час принц витратив на пошуки розгадки, намагаючись знайти спосіб зняти цей рок. Він хотів вірити, що зможе кохати і не вбивати своєю присутністю. Але повернувся з порожніми руками.
Коли він переступив поріг покоїв старого монарха, повітря пахло тлінням і ліками. Батько ледь дихав, заплющивши згаслі очі. Син дивився на нього без сліз і жалості — лише з відчуттям невідворотності того, що тепер цей занепалий світ триматиметься на його плечах.
 

РОЗДІЛ ІІ. Холод у погляді та чутки про кров
Він заступив на трон, але від колишнього м’якого і люб’язного юнака не залишилося й сліду. Десятиліття пошуків і тягар роду випалили його душу, перетворивши серце на кригу.
Він став холоднокровним правителем, чий погляд змушував тремтіти радників і ворогів. Натовп дивився на нього із затамованим подихом: усі захоплювалися його неземною красою, але ніхто не наважувався підійти ближче. До того ж, біля його стегна завжди висів багряний меч — мовчазне попередження для кожного.
Проте палацові слуги, прибираючи в його покоях чи ховаючись у тіні коридорів, шепотілися ночами дещо інше:
• «Він такий суворий... Але все одно набагато добріший за старого короля». Його жорстокість була вимушеною, а рішення — зваженими, хоч і позбавленими будь-якої теплоти.
Спокій тривав недовго. Королівство вже кипіло від невдоволення, а в тінях зріло відкрите повстання. Але справжній удар наздогнав його тоді, коли до нього дійшли жахливі новини з вулиць столиці. Бунтівники піднімали народ, поширюючи отруйні чутки про те, що він нібито власноруч убив власну наречену. Справжню правду та обставини її смерті знали лише він і його найближче коло, натомість натовп перетворив це на міф, зробивши головним гаслом для повстання проти його влади.