Володар осені (білі етюди)

Виноград стиглої осені

             «Починається плач гітари
                Розбивається чаша ранку…»
                                               (Федеріко Ґарсіа Лорка)

Жовтень кульгавим грішником
Шкандибає до храму старих єрЕтиків
Білих друїдів забутої секти
Катарів з міста Альбі – 
Виноградарів сизих ягід
Знавців давнього трунку – 
Напою шаленства тракійців.
Жовтень королем позолоти
Катом в плащі розкішному
Стріляє мені в скроню.
Жовтень – німий свідок
Осені патріарха. 
У кишені напхано листя – 
Того – кленового, того – повного барв,
А жмені повні каштанів – 
Гірких горіхів майбутнього,
Твердих як іспанські кулі
Грабіжника злого Пісарро. 
А мені долати стежини
Кам’яних і чужих Піренеїв
У пам’яті тільки етюди 
Невдахи й вигнанця Пікассо. 
Не чекайте від мене мовчання,
Не чекайте від мене образи,
Чекайте від мене помсти
Коли жовтень злим танцюристом
Стріляє мені в скроню – 
Так наче я не прочанин,
А божевільний гідальго,
Вершник німої осені… 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше