Розділ 14

Стародавня Брама розчинилася.
За нею було темне небо, освітлене блискавками.
А потім із темряви почувся рев.
Такий гучний, що здригнулися гори.
З порталу вирвався величезний чорний дракон.
Його луска була темнішою за ніч, а очі світилися фіолетовим полум'ям.
— Перший Чорний Дракон… — прошепотів Майстер Елар.
Дракон здійняв крила.
За ним із Брами вилетіли десятки темних драконів.
Аліса зробила крок уперед.
— Цього разу ми не відступимо.
Каель став поруч.
— І не будемо самі.
Над Академією з'явилася армія драконів.
Арден разом із Мірою очолив перший ряд.
Дейрон піднявся в небо.
— За Королівство!
Дракони одночасно кинулися вперед.
Небо спалахнуло.
Золоті, срібні та червоні потоки магії зіткнулися з темною силою.
Аліса підняла руки.
Золоте світло розлилося навколо неї.
— Я — Хранителька!
Її голос почув увесь світ драконів.
— І я більше не дозволю темряві забрати цей світ!
Каель перетворився на дракона.
Він злетів поруч із нею.
Їхні сили з'єдналися.
Золоте й темне полум'я змішалися, утворюючи величезне світло.
Перший Чорний Дракон кинувся на них.
БУМ!
Каель відбив його атаку.
Аліса створила щит.
— Каелю!
Він зрозумів її задум.
Злетів високо в небо, а Аліса спрямувала всю силу Хранительки в його бік.
Золоте світло оточило Каеля.
Він полетів просто до Чорного Дракона.
Їхні сили зіткнулися.
Земля здригнулася.
Небо спалахнуло.
А потім…
настала тиша.
Чорна магія почала розсипатися.
Перший Чорний Дракон упав на землю.
Аліса підійшла ближче.
Вона очікувала побачити ворога.
Але перед нею лежав старий дракон, який більше не мав темного полум'я в очах.
— Чому… — прошепотіла Аліса.
Дейрон підійшов до неї.
— Темрява не була його природою.
Аліса зрозуміла.
Вона підняла руку й спрямувала золотий потік магії на дракона.
Темна сила залишила його.
Дракон повільно підняв голову.
Його очі стали звичайними золотими.
Він більше не був ворогом.
І разом із ним чорні дракони один за одним втратили темну магію.
Війна закінчилася.
Назавжди.
Минуло кілька місяців.
Люди й дракони підписали мирний договір.
Брама більше не була зброєю.
Вона стала мостом між двома світами.
Люди могли приходити до драконів.
Дракони могли вільно літати над людськими землями.
Академія стала місцем, де навчалися і люди, і дракони.
Міра стала однією з найвідоміших вершниць.
Арден, як завжди, залишався поруч із нею.
Майстер Елар нарешті перестав хвилюватися через стародавні пророцтва.
А Дейрон повернувся до свого народу.
Еліана теж повернулася.
Аліса нарешті отримала те, чого не мала багато років — свою родину.
Одного вечора вона стояла на найвищій вежі Академії.
Каель підійшов до неї.
— Про що думаєш?
Аліса подивилася на захід сонця.
— Про те, як усе почалося.
— У лісі?
— Так.
Вона усміхнулася.
— Я знайшла пораненого дракона.
— А я знайшов людину, яка вирішила мене врятувати.
— Я тоді навіть не знала, що ти Володар.
Каель засміявся.
— А я не знав, що ти Хранителька.
Вони подивилися одне на одного.
Їхні золоті мітки тихо засвітилися.
А над ними пролетіли сотні драконів.
Без війни.
Без страху.
Без темряви.
Лише свобода.
Аліса взяла Каеля за руку.
— Ми справді перемогли.
— Ні, — відповів він.
Вона здивовано подивилася на нього.
— Ми не просто перемогли.
Каель усміхнувся.
— Ми змінили світ.
Аліса подивилася на небо.
І вперше за багато років над світом драконів панував справжній мир.
Назавжди.
А історія дівчини, яка одного дня врятувала пораненого дракона, стала легендою.
Легендою про Хранительку.
Про Володаря.
Про дві сили, які об'єднали два світи.
І про любов, яка допомогла їм знайти шлях до миру.