Розділ 12

Минуло кілька місяців після битви.
Академія нарешті повернулася до спокійного життя.
Зруйновані вежі відновили, захисні бар'єри зміцнили, а чорна магія більше не з'являлася біля північних воріт.
Та сьогодні вся Академія була прикрашена.
Золоті стрічки майоріли між баштами.
На подвір'ї цвіли чарівні квіти.
А над замком кружляли десятки драконів.
Цього дня одружувалися Аліса та Каель.
Аліса стояла у великій залі перед дзеркалом.
На ній була світла сукня, прикрашена маленькими золотими символами Хранительки.
На шиї висів медальйон її матері.
Міра допомагала їй поправити волосся.
— Ти готова?
Аліса усміхнулася.
— Думаю, так.
— Думаєш?
— Я билася з чорними драконами, відкривала стародавні портали й дізналася, що в моїх жилах тече кров дракона.
Вона засміялася.
— Але весілля чомусь хвилює мене найбільше.
Міра теж усміхнулася.
— Це тому, що сьогодні ти нічого не можеш вирішити мечем.
— Дуже смішно.
У цей момент двері відчинилися.
Майстер Елар сказав:
— Час.
Аліса глибоко вдихнула.
Вона вийшла до великої зали.
Каель уже чекав.
Він був одягнений у темний святковий одяг із золотими візерунками драконів.
Коли він побачив Алісу, то на мить завмер.
— Ти прекрасна.
Аліса усміхнулася.
— А ти сьогодні навіть не схожий на того дракона, якого я знайшла пораненим у лісі.
Каель тихо засміявся.
— А я пам'ятаю ту дівчину, яка зовсім не боялася підійти до мене.
— Я тоді не знала, хто ти.
— Можливо, саме тому ти й не злякалася.
Вони стали поруч.
Над ними розкрилися величезні крила Ардена та інших драконів.
Майстер Елар почав церемонію.
— Сьогодні двоє людей об'єднують свої долі не лише перед цим світом, а й перед древньою магією.
Аліса подивилася на Каеля.
Їхні золоті мітки засвітилися.
Каель простягнув руку.
Аліса взяла її.
— Я обіцяю бути поруч із тобою, — сказав Каель. — У світлі й у темряві. У часи спокою та небезпеки.
Аліса усміхнулася.
— А я обіцяю ніколи не дозволити тобі знову самотужки лізти проти двадцяти чорних драконів.
Усі навколо засміялися.
Навіть Каель.
— Це дуже серйозна клятва.
— Саме так.
Вони обмінялися кільцями.
І саме в цей момент…
БАХ!
Вся зала здригнулася.
Полум'я в чашах згасло.
Дракони надворі заревіли.
А на підлозі під ногами Аліси з'явився величезний золотий символ.
Майстер Елар різко зблід.
— Ні…
Каель подивився вниз.
— Що це?
— Стародавній знак.
Аліса відчула, як її мітка почала пекти.
— Який знак?
Елар прошепотів:
— Знак спадкоємця.
Усі замовкли.
Аліса подивилася на нього.
— Спадкоємця кого?
Майстер Елар повільно підняв погляд.
— Твого батька.
Каель насупився.
— Але Дейрон загинув багато років тому.
— Я знаю.
Елар підійшов до стародавнього символу.
— Саме тому це неможливо.
Раптом у центрі залу виник портал.
Із нього почувся голос.
— Дейрон живий.
Аліса завмерла.
— Що?!
З порталу вийшов чоловік.
Темне волосся.
Золоті очі.
Драконячий символ на шиї.
Аліса дивилася на нього, не в змозі повірити.
Каель став перед нею.
Чоловік підняв руки.
— Я не прийшов битися.
Аліса зробила крок уперед.
— Хто ти?
Чоловік подивився прямо на неї.
— Я твій батько.
У залі запала абсолютна тиша.
Аліса відчула, як її серце шалено забилося.
— Але нам сказали, що ти…
— Я знав, що колись ти повернешся.
Він поглянув на її медальйон.
— І тепер настав час розповісти тобі останню частину правди.
Каель не відступав.
— Якої саме?
Дейрон подивився на нього.
— Про те, чому чорні дракони насправді полювали не на Алісу.
Він перевів погляд на доньку.
— Вони полювали на її силу.
Золота мітка Аліси спалахнула.
— Яку силу?
Дейрон відповів:
— Силу відкрити Стародавню Браму.
За вікнами почувся далекий драконячий рев.
Дейрон подивився в бік неба.
— І тепер, коли ти стала дружиною Володаря драконів…
Він замовк.
Аліса напружилася.
— Що?
Дейрон тихо сказав:
— Брама вже прокинулася.
У небі над Академією з'явилася величезна тріщина золотого світла.
Каель стиснув руку Аліси.
Аліса подивилася на нього.
Весільне свято закінчилося.
Але їхня найбільша пригода тільки починалася.