Розділ 9

Над Академією здійнялося чорне небо.
Десятки драконів кружляли над вежами, їхні крила закривали місяць. Чорна магія залишала за собою темний слід, а захисний бар'єр Академії тріщав під ударами.
Аліса стояла поруч із Каелем.
Золота мітка на її руці світилася дедалі яскравіше.
— Їх занадто багато, — прошепотіла Міра.
Арден, її срібний дракон, заревів і розправив крила.
— Тоді будемо захищатися разом, — відповів Каель.
Він подивився на Алісу.
— Ти залишаєшся поруч зі мною.
— Не тому, що я твоя Хранителька?
Каель ледь усміхнувся.
— Ні. Тому що я довіряю тобі.
Аліса відчула, як її серце забилося швидше.
— Тоді я не відступлю.
Раптом над ними пролунав оглушливий рев.
Один із чорних драконів ударив по бар'єру.
БУМ!
Захисна стіна спалахнула.
— Зараз! — вигукнула Міра.
Дракони Академії злетіли в повітря.
Срібні, червоні, сині, зелені й золоті крила заповнили небо.
Арден кинувся назустріч чорному дракону.
Каель теж змінив форму.
За мить перед Алісою вже стояв величезний дракон із темною лускою та золотими очима.
Він здійнявся в небо.
Аліса підняла руку.
Золоте світло вирвалося з її долоні й утворило величезний щит над Академією.
— Вона справді може це робити?! — здивовано вигукнув хтось із учнів.
— Це Хранителька! — відповів Майстер Елар.
Чорна магія вдарила в щит.
Аліса стиснула зуби.
— Я вас не пропущу!
Золотий щит став ще яскравішим.
Але раптом один із чорних драконів прорвався крізь нього.
Він летів прямо на Алісу.
— Алісо!
Каель різко змінив напрямок.
Він кинувся між нею та ворогом.
Удар відкинув його вбік.
— Каель!
Аліса побігла до нього.
Дракон підняв голову.
— Я в порядку.
— Ти знову поранений!
— Неважливо.
— Для мене — важливо!
Каель на мить завмер.
Їхні погляди зустрілися.
Золотий знак на руці Аліси та знак на грудях Каеля одночасно засвітилися.
Між ними виник потік золотого світла.
Каель підвівся.
— Алісо… здається, я зрозумів.
— Що?
— Ми можемо використати наш зв'язок.
Майстер Елар почув це й одразу вигукнув:
— Не опирайтеся одне одному! Хранителька й Володар повинні діяти разом!
Аліса простягнула руку.
Каель торкнувся її долоні.
Золоте світло вибухнуло над Академією.
Небо стало золотим.
Чорна магія почала розсіюватися.
Чорні дракони один за одним втрачали силу й відступали.
— Зараз! — крикнула Міра.
Дракони Академії одночасно рушили вперед.
Арден створив потік срібного полум'я.
Каель піднявся над усіма.
Аліса спрямувала золоте світло просто в центр темної хмари.
І тоді пролунав голос невідомого ворога:
— Ні!
Він стояв на вершині найвищої вежі.
Темний плащ розвівався на вітрі.
— Ви не розумієте, що робите!
Каель повернув голову.
— Це ти не розумієш.
Аліса стала поруч.
— Ми більше не дозволимо тобі керувати цим світом страхом.
Їхня сила з'єдналася.
Золотий промінь ударив у темну хмару.
БАХ!
Чорна магія розсипалася тисячами темних іскор.
Дракони один за одним почали залишати небо.
Ворог відступив.
— Це ще не кінець, Володарю…
І зник у темному порталі.
Настала тиша.
Аліса важко видихнула.
Навколо Академії літали дракони.
Учні вибігали на подвір'я.
Міра сміялася від полегшення.
— Ми перемогли!
Каель знову прийняв людську форму.
Він підійшов до Аліси.
— Ти ціла?
— Так.
— Точно?
Аліса усміхнулася.
— Точно. А ти?
— Тепер теж.
Він обережно простягнув руку.
Аліса взяла її.
Їхні мітки ще кілька секунд світилися золотим.
— Знаєш, — тихо сказала Аліса, — раніше я думала, що ти просто поранений дракон із лісу.
Каель усміхнувся.
— А я думав, що ти просто людина, яка випадково мене знайшла.
— А виявилося?
Він подивився на неї.
— Виявилося, що ця випадковість змінила весь мій світ.
Аліса нічого не відповіла.
Лише усміхнулася.
Над ними повільно сходив місяць.
А десь далеко, за горами, у темряві знову спалахнули два фіолетові очі.
Ворог не здався.
І наступна таємниця вже чекала на них.