Розділ 7

— По мене?
Аліса не могла повірити словам Каеля.
— Але чому?
Каель підійшов до вікна.
За захисним бар'єром кружляли чорні дракони. Їхні крила закривали частину неба, а навколо Академії спалахували магічні символи.
— Я ще не знаю всього, — сказав Каель. — Але тепер майже впевнений, що це пов'язано з твоєю магією.
— Моєю?
— Ти сказала, що чула голос.
Аліса кивнула.
— Він назвав мене Хранителькою.
Міра нахмурилася.
— У старих книгах Академії згадується Хранителька.
Аліса подивилася на неї.
— Яка ще Хранителька?
Міра підійшла до старої шафи біля стіни.
— Давним-давно існували люди, які могли встановлювати зв'язок із драконами без вершницьких договорів.
Вона дістала товсту книгу.
На обкладинці був зображений золотий дракон.
— Їх називали Хранителями.
Аліса обережно торкнулася книги.
Сторінки самі почали перегортатися.
Міра завмерла.
— Я цього не робила.
Книга зупинилася на стародавньому малюнку.
На ньому була дівчина, яка стояла поруч із величезним драконом.
Під малюнком було написано:
«Коли Володар драконів опиниться на межі загибелі, Хранителька з людського світу повернеться, щоб відновити рівновагу.»
Аліса прочитала напис кілька разів.
— Це про мене?
Каель мовчав.
— Каелю?
Він підійшов ближче.
— Схоже на те.
— Але я нічого не вмію!
— Ти вилікувала мене.
— Випадково!
— Магія не прокидається випадково.
Аліса замислилася.
— Тоді чому я?
Каель не знав, що відповісти.
Раптом книга почала світитися.
Золотий символ з її сторінки піднявся в повітря.
Він завис перед Алісою.
А потім торкнувся її долоні.
Дівчина здригнулася.
На її руці з'явився маленький знак у вигляді драконячого крила.
— Що це? — прошепотіла вона.
Міра зблідла.
— Знак Хранителя.
Каель дивився на нього, не відводячи погляду.
— Отже, це правда.
За дверима пролунав сильний удар.
БУМ!
Захисний бар'єр затріщав.
Учні закричали.
Міра швидко закрила книгу.
— Бар'єр довго не витримає.
Каель повернувся до дверей.
— Міро, веди учнів до підземних залів.
— А ти?
— Я залишуся.
Аліса одразу встала.
— Я теж.
Каель похитав головою.
— Ні.
— Чому?
— Тому що вони прийшли за тобою.
— Саме тому я не можу просто сховатися.
Каель дивився на неї кілька секунд.
Потім тихо сказав:
— Ти дуже схожа на справжню Хранительку.
Аліса усміхнулася.
— Це комплімент?
— Найнебезпечніший із можливих.
Вони разом вийшли на подвір'я.
Над Академією кружляли чорні дракони.
Попереду них летів найбільший.
Його луска була майже чорна, а очі світилися фіолетовим.
Він приземлився перед воротами.
Каель зробив крок уперед.
— Хто ти?
Чорний дракон раптом перетворився на людину.
Перед ними постав чоловік у темному плащі.
Він подивився на Каеля.
— Давно не бачилися, Володарю.
Каель напружився.
— Ти...
Чоловік перевів погляд на Алісу.
І посміхнувся.
— А ось і Хранителька.
Аліса відступила на крок.
Каель став перед нею.
— Не смій до неї наближатися.
Чоловік засміявся.
— Ти досі не зрозумів, Каелю.
Його очі спалахнули фіолетовим.
— Ми прийшли не вбивати її.
Він подивився прямо на Алісу.
— Ми прийшли забрати її.