Розділ 6

— Вони прийшли по мене.
Після слів Каеля в залі запанувала тиша.
А потім пролунав ще один рев.
Цього разу настільки гучний, що вікна Академії затремтіли.
Учні почали нервово переглядатися.
— Вершники! — крикнула Міра. — На бойові майданчики!
Двері зали відчинилися, і десятки учнів кинулися до виходу.
Каель залишився на місці.
Його золоті очі світилися дедалі яскравіше.
Аліса подивилася на нього.
— Що вони хочуть?
— Мене.
— Навіщо?
— Якщо вони захоплять мене, драконячий світ втратить свого Володаря.
Аліса похитала головою.
— Тоді ми не дамо їм тебе захопити.
Каель здивовано подивився на неї.
— «Ми»?
— Так.
— Алісо, ти людина. У тебе немає зброї, магії чи підготовки.
— Зате я вже одного разу тебе врятувала.
Каель хотів щось сказати, але промовчав.
Міра підійшла до них.
— Каелю, чорні дракони вже біля північних воріт.
— Скільки?
— Я нарахувала щонайменше двадцять.
Аліса широко розплющила очі.
— Двадцять?!
Міра кивнула.
— І це тільки ті, кого ми бачимо.
Раптом над Академією спалахнув захисний бар'єр.
У небо здійнялися сотні золотих символів.
Чорний дракон врізався в бар'єр.
БУМ!
Уся будівля здригнулася.
Каель стиснув кулаки.
— Вони сильніші, ніж я думав.
— Ти зможеш їх зупинити? — запитала Аліса.
Каель мовчав.
Аліса зрозуміла відповідь.
— Ти ще не одужав.
— Я впораюся.
— Каелю...
Він повернувся до неї.
— Я не можу дозволити їм дістатися Академії.
— Тоді дозволь мені допомогти.
— Ти не знаєш, як.
— Але можу навчитися.
Каель похитав головою.
— Не зараз.
Він уже збирався піти, коли Аліса схопила його за руку.
— Почекай.
Каель подивився на неї.
— Що?
— Твоя рана.
Вона помітила, що темна пляма знову почала з'являтися.
— Тобі стає гірше.
Каель подивився вниз.
— Я знаю.
Аліса обережно поклала руку на його плече.
— А якщо я зможу допомогти?
— Ти не знаєш, як працює твоя магія.
— Тоді спробую.
— Алісо, це небезпечно.
— А залишити тебе таким — безпечно?
Каель замовк.
Міра уважно спостерігала за ними.
— Каелю, дозволь їй.
Він здивовано глянув на Міру.
— Ти теж?
— Я бачила, що вона зробила з твоєю раною.
Каель нарешті кивнув.
— Добре.
Аліса поклала обидві руки йому на плечі.
Заплющила очі.
Спочатку нічого не відбувалося.
Потім її долоні почало зігрівати золотисте світло.
Цього разу воно було сильнішим.
Світло поширилося по тілу Каеля.
Чорна магія відступила.
Каель різко вдихнув.
Його очі спалахнули яскравим золотом.
Аліса відчула дивне тепло в грудях.
І раптом почула голос.
Не Каеля.
Не Міри.
Чийсь дуже давній голос.
«Хранителька повернулася...»
Аліса різко розплющила очі.
Світло зникло.
— Ви теж це чули?
Каель і Міра переглянулися.
— Що саме? — запитала Міра.
Аліса мовчала кілька секунд.
— Голос.
Каель став дуже серйозним.
— Який голос?
— Він сказав: «Хранителька повернулася».
Каель зблід.
— Ні...
— Що?
Він подивився на неї.
— Тепер я розумію, чому вони прийшли.
За стінами Академії пролунав новий рев.
Каель повернувся до вікна.
— Вони прийшли не тільки по мене.
Аліса тихо запитала:
— Тоді по кого?
Каель подивився прямо на неї.
— По тебе.