Розділ 4

Аліса йшла за Каелем крізь ліс.
Вона досі не могла звикнути до того, що поруч із нею йде юнак, який ще кілька хвилин тому був величезним драконом.
— То ти справді можеш перетворюватися?
— Так.
— І назад у дракона теж?
Каель кивнув.
— А давно?
— Дуже давно.
Аліса замислилася.
— А чому ти одразу не сказав мені?
Каель зупинився.
— Тому що люди бояться того, чого не розуміють.
Аліса подивилася на нього.
— Я не боюся.
На його обличчі з'явилася ледь помітна усмішка.
— Я вже зрозумів.
Вони вийшли на галявину.
Посеред неї стояв величезний камінь.
На його поверхні були вирізані дивні символи.
Каель підійшов до нього.
— Нам сюди.
— Куди?
Він поклав долоню на камінь.
Символи спалахнули золотим світлом.
Аліса відступила.
— Що це?!
Повітря перед ними почало мерехтіти.
Наче хтось розсунув невидиму завісу.
За нею з'явився портал.
Аліса не могла відірвати погляду.
— Це... двері?
— Можна сказати й так.
Каель простягнув їй руку.
— Ти довіряєш мені?
Аліса подивилася на його долоню.
Потім на портал.
— Після всього, що сталося?
Вона взяла його за руку.
— Так.
Вони зробили крок уперед.
Світ змінився миттєво.
Аліса відчула сильний вітер.
Коли вона розплющила очі, то завмерла.
Перед нею простягалося величезне місто.
Високі вежі здіймалися над зеленими пагорбами.
Між ними літали дракони.
Сотні.
Червоні, сині, сріблясті, чорні, золоті...
А над містом пролітали вершники.
Деякі дракони були зовсім величезними, інші — меншими.
На землі стояли кам'яні будівлі, прикрашені драконячими символами.
А вдалині височів величний замок.
Аліса не могла вимовити жодного слова.
— Де ми?
Каель подивився на неї.
— У Драконячому світі.
— Тут... справді живуть дракони?
— Так.
Аліса повернулася до нього.
— А люди?
— Також.
Вона здивовано подивилася на вершників.
— Вершники?
— Вони навчаються керувати магією, літати разом із драконами й захищати цей світ.
Аліса повільно усміхнулася.
— Це неймовірно...
Каель повів її дорогою.
Невдовзі перед ними з'явилася величезна академія.
На воротах був зображений дракон із розправленими крилами.
Над входом золотими літерами було написано:
АКАДЕМІЯ ДРАКОНІВ
Аліса зупинилася.
— Ти тут навчаєшся?
Каель не відповів.
— Каелю?
Він лише дивився на академію.
Довкола них почали зупинятися учні.
Хтось перешіптувався.
— Хто це?
— Людина?
— Він привів її сюди?
— Невже це правда?
Аліса розгубилася.
— Чому всі на нас дивляться?
Каель повернувся до неї.
— Бо ти перша людина за багато років, яку я привів сюди.
Аліса здивовано моргнула.
— Але чому?
Каель уже хотів відповісти.
Та раптом перед ними опустився величезний срібний дракон.
На його спині сиділа дівчина у формі Академії.
Вона зістрибнула на землю й одразу схилила голову перед Каелем.
— Ваша Величносте.
Аліса завмерла.
— Ваша... що?
Навколо стало тихо.
Каель заплющив очі.
Він зрозумів, що більше приховувати правду не вийде.
Дівчина-вершниця подивилася на Алісу.
— Ви ще не сказали їй?
Каель повільно відповів:
— Ні.
Аліса подивилася на нього.
— Сказати мені що?
Каель зустрівся з нею поглядом.
— Хто я насправді.
І в цей момент усі дракони навколо раптом схилили голови.
Аліса дивилася на них, нічого не розуміючи.
Каель тихо сказав:
— Ласкаво просимо до мого світу, Алісо.
Вона ще не знала, що зараз стоїть перед Володарем усіх драконів.