Останні спогади спостерігаю з містка вже «знайомої» орбітальної станції, вслухаючись у монотонний голос «екскурсовода», який організував цю подорож.
Попереду розгортаються справжні міжпланетні баталії.
Авангард Легіону в складі десяти важких крейсерів займає позиції на орбіті Землі, готуючись до планетарного обстрілу. У світлі поточних подій рішення очікуване. Однак завершити формування бойових порядків їм не дають рої нанітів у формі термітів, що з’являються з порталів по всій Сонячній системі. Закінчивши поглинати протопланети в Наві, тепер вони влаштовують бенкет по цей бік.
Попри весь технологічний прогрес, кораблям Легіону не вдається протриматися й кількох хвилин. Однак вони не залишають Землю без подарунка. В останню мить кораблі відстрілюють спеціальні капсули з морфами. Пройшовши атмосферу, ті розкриваються, окроплюючи планету чорним дощем.
Закінчивши з дрібною перешкодою, наніти починають виконувати те, для чого, власне, й були створені, а саме – переробляти вже Сонячну систему на ресурси, формуючи сферу Дайсона спочатку навколо Сонця, потім Землі, Місяця, Венери, Марса та Меркурія. Коли сфери повністю закривають планети чорною завісою, утворивши дзеркала з внутрішнього боку, починається коригування орбіт: Меркурій і Венеру поступово віддаляють від Сонця, щоб надалі тераформувати для майбутніх колоністів.
Далі події сповільнюють плин, і голос детальніше пояснює, що тільки-но відбулося і навіщо було потрібно.
– Крок з протопланетами Нави і планетами Сонячної системи покликаний створити маскування і водночас забезпечити землян ресурсами для подальшого виживання. Планети, що залишилися, максимально сприятливі для втілення задуму з відтворення конструкції Сфери, але з доповненням у вигляді сфер Дайсона. Останні мали не лише створити комфортні умови проживання, забезпечити циркуляцію енергії від сфери, що оточувала Сонце, а й захистити від істот Нави.
Що з основним флотом Легіону? Без точних координат він не ризикнув продовжувати подорож, поклавшись на десант морфів. Останній охопив значну територію, тому ми вирішили вдатися до радикальних кроків.
Розміщені на планеті маяки Вавилона, які ми, завдяки Денису, завбачливо взяли під контроль, випустили імпульс, що накрив усю планету.
За початкового задуму ми планували прибрати із Землі всі технології, а з Легіоном на території Росії розібратися за допомогою рою нанітів, проте десант вніс свої корективи.
Чому технології? Людська душа загадкова і не завжди обирає правильний бік або не хоче обирати. Тому, якщо залишити десь інструмент, ним обов’язково скористаються. Так ми думали до десанту. Після нього – довелося в екстреному порядку продумувати новий план. А точніше – комбінувати імпульс з планетарною магією та силою безликих.
Як наслідок – одним душам даровано спокій за допомогою імпульсу, а їхні тіла ув’язнено на Меркурії, осіб же, які заразилися під час цього хаосу, поміщено в картини на Венері. Так почалася «колонізація» людьми нових планет.
Чому повністю не знищили перших носіїв на території Росії? Не все піддається контролю, особливо коли маєш справу з трильйонами нанороботів. Якби відволікся – рятувати було б нікого й нічого. На той момент ізоляція перших носіїв була найкращим рішенням. Позбавлені ресурсів, під постійним наглядом з орбітальної станції, вони не становили загрози, а от користі могли принести багато, якби вдалося розробити вакцину. Аналогічна ситуація була й з особами на карантині.
Що з душами, які покинули тіла перших заражених? Хтось пройшов Горизонт, інші знайшли притулок у Вірті людей. Частину з них я б із задоволенням відправив у Наву, щоб зрозуміли, з ким слід заводити дружбу. Однак це суперечило початковому плану ізолювання Сонячної системи від Нави. Тому новий світ розділили ті, хто туди за інших обставин не потрапив би, з тими, хто продовжував виживати ззовні. У подальшому наш Вірт повністю замінив Наву й частково Горизонт після реальної смерті в Яві.
Що з незараженими й просто тими, хто зберіг здоровий глузд у світлі поточних подій? Спеціально відібрані особи, зокрема з вартових, стали жителями орбітальних станцій контролю, а також орбітальних станцій-видобувачів, які збирали потрібні ресурси в гігантському поясі астероїдів, що кільцем оточив залишки Сонячної системи, яка тепер має назву Ковчег.
Разом із хмарами отруйних газів, які роз'їдають обшивки найміцніших кораблів, а також роями нанітів у сплячці, він становить зовнішній периметр оборони. Внутрішній сформували супутники на основі технологій Бастіонів, мінні поля й орбітальні станції. Головні ж планети: Земля й Марс, окрім того, перебувають під захистом мечів, розміщених на окремих орбітальних станціях.
Хоч Шедоу й уламок Планетарного Марса, проте його знання й сила чудово допомагають колоністам. Орбітальні станції Марса стали негласними осередками інновацій і технологічного прогресу.
Чому саме орбітальні? Через запозичення технології Віртів ми не змогли повністю відокремитися від головної структури Легіону під назвою «Серафін». Нам лише вдалося заблокували доступ до нашого Вірта й подальших його гілок.
Щодо Сфери, то з нею підтримується зв’язок через таємні канали Віртів. Заради безпеки це представлено як допомога біженцям, які вижили й переховуються, проте не бажають ставати частиною Сфери, оскільки та не допомогла в критичний момент. Такий собі партизанський рух, який «використовували» в обмін на ресурси. Ось такий ідеологічний парадокс.