Володарі Часу. Книга перша. Імітація душі

РОЗДІЛ 36. СВІЙ СЕРЕД ЧУЖИХ, ЧУЖИЙ СЕРЕД СВОЇХ

Я валюся на ліжко, втомлений від денних подій. Переговори з Кромвелем призначено на завтра. У них беруть участь тільки ватажки повстанців, жодної зброї чи солдатів не передбачено. Зустріч проходитиме в Цитаделі, яку я фактично подарував союзникам. Її щити без проблем витримують натиск Бастіонів, що слугує додатковою гарантією безпеки для всіх.

Мене, звісно ж, не запрошують. Це, мабуть, найголовніша умова Кромвеля з довгого списку. Розвиток передбачуваний, тому особливо не переймаюся. У рукаві ще достатньо козирів на випадок позаштатних ситуацій.

*****************

Настає ранок. У місті помітне пожвавлення. Хоча це й не дивно, адже вирішується подальша доля повстанців. Зустрічатися з їхніми лідерами немає сенсу, оскільки всі необхідні настанови дав ще вчора, тож вирішую прогулятися мальовничими лісами.

Сонце сьогодні на диво яскраво світить. Його проміння зігріває неспокійну душу. Вперше за останні дні відчуваю, як порожнеча всередині відходить на другий план. Немає каяття, не мучить совість чи почуття жалю – мені просто байдуже. Я наче машина, яку запрограмували на певні дії.

Милуючись столітніми деревами, не звертаю особливої уваги на постаті довкола. Коли кільце замикається, вони знімають маскування. Група налічує двадцять осіб. Половина – в реліктовій броні, інші – хто в НЗЕК, а хто в ЕЗК. На чолі загону – Еліні, поряд з нею Іван Сагайдачний, чинний голова Ради Безпеки Кола.

Гуманістів зі Сфери вистачило ненадовго. В принципі – очікувано…

– Які гості! Не думав, що так швидко повернешся, – звертаюся до Еліні. – Ваші плани змінюються швидше, ніж Легіон планети захоплює…

– Пора покласти кінець твоєму божевіллю, – відповідає за неї Сагайдачний.

– Божевіллю? Цікаво… Хоча ні, не дуже. Те, що ви називаєте божевіллям, я вважаю правосуддям.

– Ти точно несповна розуму, раз видаєш такі методи за правосуддя, – не стримується Іван.

– Можливо… – роблю паузу, надаючи більшої ваги наступним словам. – Та це не вас звинуватили в загибелі сотень тисяч життів, не вас збирали по частинах, не ви щодня ризикуєте життям, добуваючи ще одну довбану перемогу. Де б було ваше сране військо, якби я не захопив ту Цитадель? – звертаюся до Івана. – Чи, може, ви з вашою хваленою вищою справедливістю допомогли щось змінити на цій клятій планеті? – повертаюся до Еліні. – Побачили силу й захотілося покерувати? Ви ж такі правильні. Врятували мене, давши при цьому загинути тисячам невинних життів. Прийшли знищити загрозу – вперед. Чого чекаєте? Не забудьте тільки про камеру, щоб потім змонтувати черговий ролик…

– Все сказав? – Еліні втомлено зітхає.

– За мене говорять дії, а це – всього лише лірика, наслідки такого чудового дня, який мені хочуть зіпсувати, – демонстративно розводжу руками.

– Взяти його! – командує Еліні.

– Я зараз заплачу. Навіть не буде фрази: «Ми тобі довіряли, а ти всіх зрадив»? Ви несерйозні.

– Таким, як ти, місце у в’язниці, – відрізає Еліні.

– З радістю туди відправлюсь, але пізніше.

П’ять солдатів із загону Еліні кидаються на мене.

– Схопити живим! – вигукує вона їм услід.

– Це вже як вийде, – бурмоче під ніс один із солдатів.

– Що таке? Я чимось образив малюка? Напевно, вбив когось із близьких, коли ті мене рятували. Прийми мої співчуття. Хоча ні, мені байдуже – і на тебе, і на твоїх рідних, а якщо стоятимеш на моєму шляху, то й тебе прикінчу.

Ухиляючись від чергової атаки хлопця, хапаю його меч, викручую та встромляю тому в груди.

– Даремно взяла на завдання цих дітей.

– Використайте особливості своїх реліктів! – не втрачає холоднокровності Еліні.

Усе йде за планом, тому чиню опір лише про людське око. Рана «несерйозна», і того хлопця без проблем підлатають.

– Хочете, щоб я помер від сміху? І це сила Сфери? Я вас і без реліктів переможу!

Фінальну крапку ставить Еліні, яка вистрілює зарядом, що нагадує бульбашку, – як і тоді, коли зупинила літаки.

– Ну нарешті, сонечко, а то вже думав покинути вас.

Еліні нічого не відповідає, мовчать і інші.

*****************

Мене доправляють на Січ і саджають під варту в спеціально обладнану вежу. Еліні передає Альянсу технології, що дозволяють ізолювати мою силу. Хоча не лише ці розробки отримує Коло.

Усе це – політична гра. Частина Зоряної Палати боїться, що Шедоу потрапить до рук Легіону, і це призведе до краху всієї оборони Сфери. Тому вони ставлять ультиматум: або моє знищення, або підтримка Землі припиняється, включно з можливим прихистком для біженців, якщо такі з’являться.

Проте свою позицію так і не встигають донести до Кола. Марсіани діють першими. Декілька кораблів під командуванням Еліні прибувають на Землю. Керівництву Кола в ультимативному тоні оголошують про неприпустимість використання технологій масового геноциду, таких як Бастіон. Вони вимагають мого негайного ув’язнення і передачі їм для подальшого суду за їхніми законами. Водночас, щоб запевнити в нерозривній дружбі між Сферою та Землею, марсіани пропонують таємну передачу певних технологій.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше