Володарі Часу. Книга перша. Імітація душі

РОЗДІЛ 34. СОЮЗ

Наступного дня прокидаюся ближче до обіду. Втомлені очі Еліні виказують безсонну ніч.

– Може, залишишся і відпочинеш? – м’яко питаю.

– Дрібниці. Не хочу пропустити втілення твого геніального плану, – натягує вона кволу усмішку.

– Тоді вирушаємо. Варто було розбудити раніше, – зітхнувши, кидаю погляд на годинник.

– Ти ще не здоровий на всі сто, – не зводить вона з мене пильного погляду.

– На тому світі відпочину.

– Дурень, не жартуй такими речами, – підтискає вона губи. 

– Шедоу? – звертаюся до нього на телепатичному рівні.

– На зв’язку.

– Коли зможете забрати нас?

– У будь-який зручний момент.

– Зустрінемось у місці, де ви нас залишили.

– Прийнято.

– Ти готова? – запитально дивлюся на Еліні.

– Ти зв’язувався з Шедоу?

– Так.

– У принципі, хоч зараз. Тільки потрібно щось зробити з твоїм обличчям.

– А що з ним? – байдуже знизую плечима.

– Він ще й питає, – насуплюється Еліні. – Забув про відео?

– У мене є краща ідея, – хитро мружуся. – Диск із тобою?

– Так, ось, – простягає вона долоню з невеликим сірим модулем.

– Чудово.

Не зволікаючи, кладу руку їй на плече. Нас огортає синя аура, і ми переміщуємося.

– Як… Тобто… Коли ти навчився? – промовляє розгублено після прибуття.

– Потім… – сухо відказую.

*****************

Внизу тихо котить хвилі Атлантичний океан, а вгорі простягається безкрая блакить. Сонячні промені, відбиваючись від скла кабіни, змушують мене примружувати очі. На горизонті все виглядає спокійно, ніщо не віщує змін, та спокій умить руйнують кілька вибухів. Глуха луна котиться повітрям, і чисту лінію обрію охоплюють вогняні заграви, здіймаючи в небо густі стовпи чорного диму.

– Вмикаємо маскування, – звертаюся до Еліні.

– Я досі не розумію, навіщо ми тут.

– Не відставай, і скоро все зрозумієш.

– Це ти не відставай, – озивається вона з легким смішком.

Наші літаки досягають такої швидкості, що навіть без маскування їх навряд чи зіб’ють керовані снаряди. Внизу розгортається гаряча битва, а точніше – справжнє пекло. Флот Альянсу стикається з доволі розвиненим флотом повстанців. Спалахи від енергозарядів не стихають ні на мить. Чорний дим від охоплених полум'ям кораблів закриває блакитне небо.

Бої внизу підтримують повітряні ескадрильї. Час від часу підбитий літак падає, таранячи щит або корабель. Командний флагман Альянсу, прикритий ударною групою, розташований трохи осторонь поля бою, проте його артилерія активно поливає ворогів вогнем.

Однак найбільшу загрозу становить Цитадель – плавуче місто з цілим арсеналом озброєння. Її щит живлять чотири ядра Онтаріона. Артилерія, безпілотники, бойові дрони – далеко не весь перелік її можливостей. Дивно бачити щось подібне в руках повстанців. Цитадель поступово схиляє шальки терезів на їхній бік.

– Ти ж розумієш, що Цитадель так просто не пробити, – лунає голос Шедоу в моїй голові.

– Знаю… – стримано відказую.

– Залучимо Еліні?

– Вона наш козир, тому розберемося власними силами.

– Залишається тільки план Б…

– А ми не знищимо все тут? Я ще не до кінця освоїв теорію, – вагаюся.

– Рішення за тобою, але іншого виходу не бачу.

– Матвію, в тебе є план, чи ми прилетіли спостерігати? – нетерпляче озивається Еліні.

– Є, але мені потрібен час.

– Я можу чимось допомогти?

– Прикриєш флагман Альянсу?

– Без проблем.

– Ми зможемо контролювати силу пострілу? – звертаюся до Шедоу.

– Теоретично так, але, зважаючи на задум, важко сказати щось напевно.

– Зіграємо в рулетку, – скептично підсумовую, проводжаючи поглядом чергове смертельне піке. 

– Якщо використовувати ваші терміни – так.

– Почнемо, а то чим більше думаю, тим більше сумнівів, – квапливо відрізаю, не даючи страху взяти верх.

– Зосередься й починай вивільняти другий тип, – командує Шедоу.

На лобі та грудях з’являються дві восьмипроменеві зірки, а по тілу розповзаються рунні символи. Зв’язок із Шедоу змінюється. Моя свідомість зливається з його ядром. Картинка за склом кабіни перестає бути просто видом збоку. Переді мною панорама, де кожен супротивник, кожен спалах – як на долоні. Бій, кораблі, небо – стають обрисами з кристальною різкістю, а хаос битви стискається до однієї пульсуючої точки в свідомості. 

Зміни торкаються і Шедоу. Його крила стають суцільними, без розділення на кінцях. На їхньому закінченні формуються сталеві півмісяці, які проходять уздовж крил до кабіни й зупиняються біля носа, залишаючи невеликий простір попереду. Навколо корпуса утворюється велике металеве кільце, а ще п’ять менших розташовуються на відстані близько метра від великого кільця.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше