Глава 9.3

Він стояв за кілька кроків від мене, тримаючи руки в кишенях штанів. Виглядав так, наче вийшов на прогулянку, а не з’явився посеред лісу у світі фейрі.

— Привіт, — він повернувся до мене і підморгнув. — Скучила?

У мене перехопило подих. Повітря стало грудкою в горлі. Я не могла вдихнути, не могла видихнути. Тільки дивилася на нього і намагалася зрозуміти, як він тут опинився. Як він взагалі зміг перетнути Стіну. І чому… він?

— Ти... — почала я, але Сід перервав мене.

Перервав мене голосним різким сміхом.

— Он воно що, — мовив він, повертаючись до Еліана. — Мій братик прислав тебе? Сам не наважився прийти за своєю дружиною?

Еліан знизав плечима, діставши руки з кишень.

— Ну що поробиш, — його голос звучав так само ліниво, наче він розмовляв про погоду. — Мені довірили вести перемовини.

Він повернувся до Сідеєля, і в його погляді промайнуло щось тверде. Те, чого я ніколи не бачила в ньому раніше.

— І що я бачу, — продовжив Еліан, — ти намагаєшся покалічити Міранду. А це, знаєш, не дуже гарний початок для перемовин.

Сід вишкірився. Рани на його щоці пульсували, шкіра навколо них почервоніла, наче вогонь продовжував горіти під нею.

— Перемовини? — перепитав він. — Ти прийшов сюди вести перемовини? Як хто?

— Як той, кому довіряє мій Володар, — Еліан ледь нахилив голову.

— Довіряє тобі? — пирхнув Сід. — Ти лише його нікчемний блазень. Ти не маєш права говорити від імені мого брата!

Еліан всміхнувся.

— Якби я не мав цього права, він би не дав мені сил оминути його бар’єр.

Крила за спиною Сіда широко розкрилися:

— Ну ж бо, спробуй, Еліане. Згадай, як це, коли магія тече твоїм тілом. Що таке, відчувати крила.

— Не хочеться звикати до цього, — легко відгукнувся він. — Бо потім повертатися… А може і ні? Хто знає, Сідеєлю, чим завершаться наші перемовини.

— Не буде жодних перемовин, — Сід підвів підборіддя. — Я буду говорити тільки з братом.

— Дуже дивно, чи не так? — Еліан повернувся до мене, криво всміхаючись. — Як гадаєш, крихітко, у чому він помиляється?

— Крихітко? — перепитала я, насупившись.

А Еліан широко всміхнувся мені і перевів погляд на Сідеєля.