Волелюбне чадо

Сьогодні я вам розповім,

Історію із двох вершин.

Як зародилося з землі,

Дитя пшениці й неба пелени.

Давним-давно, ще за отих часів,

Коли ці землі пустували тисячами днів.

Зібрались сотнями народи,

Щоб захопить ласий кусочок її вроди.

Проте із долею погані жарти,

І воз'єднались землі всі на карті.

Князі там правили смиренно й щиро,

І намагалися дружити з миром.

Але епоха ця змінилась,

Журба в теренах країни залишилась.

Хоч воїни тримали шаблі гордо,

І майже впала вража орда.

Проте з корінням розірвали,

Сини братів бенкетували.

Допоки шмат на шматі не лишилось,

Могутніє правління завершилось.

Занепад народу, жахливі страждання,

Коли закінчиться вояк картання?

Зібравши усю волю у кулак,

Постав перед народом наш козак.

Під проводом своїм,

Ввірвався наче дужий грім.

Із дріб'язку державу він зібрав,

Її Гетьманщиною найменував.

В походах слави зазнавав,

Та дочок всіх повіддавав.

Поліг від смерті, а його країна,

Тепер змінила назву на - Руїна.

Наступники були жорстокі,

Та уявивши, що пророки.

Віддали землі ворогам,

Піднявши в міжнарод'ї гам.

Поставші проти влади люди,

Кричали: "Негаразди всюди!"

Та на тернах козацької країни,

Створили дві могутні половини.

Знайшлися ті хто владу взяли,

Та із престолу вмить спадали.

І ті що обмежили свої права, 

Щоб цю країну не застала зла війна.

Нескінчені війни в теренах велися,

Багряні ріки розлилися.

Проте права свої тепер всі знають,

І роблять те, що їм закони дозволяють.

Останній гетьман на чолі стояв,

Реформи він свої постановляв.

Тепер у нього міць та сила,

Яку сусідка відібрать хотіла.

Зібравши всі свої війська,

В війну проти братів вона їх потягла.

Та й так епоха закінчилась,

З втратою козацтва не змирилась.

Західні реформи, чужий правитель,

Як захистить свою обитель?

Освіта, право і книжки,

Тепер це стало звичним як сільські мішки.

Обитель знань побудували ,

І видатні книжки надрукували.

Письменники писали гордо та сміливо,

Але боялися, що зацензурять їхнє жниво.

Ходили в народ, історію плекали,

Філософи коштовну спадщину тут залишали.

Змішалися народи. І хто тут свій?

А хто із вас підступний змій?

Весна прийшла,  свій цвіт порозкидала,

А після неї перша криза вмить настала.

Хотіли владу взяти в свої руки,

Але спіткнулися в партійні штуки.

Атмосфера все згущалась,

Немов з народу геть знущалась.

Широким кроком увійшла 

Загарбницька, страшна війна.

Усі рвали, шматали, рубали,

Громадянство міняли.

На коліна ставала,

Захистить дітей благала.

Країна довго простояла,