20. Церемонія

Наступного дня королівський палац був ущент заповнений гостями, пресою, магістрами, поважними членами Коронної Ради та їхніми родинами.

Тімуар запросив увесь вищий ешелон влади Синергаю. На три дні палац гостинно відчинив двері для тисяч відвідувачів. Найвпливовіших та найзаможніших розселили безпосередньо в резиденції, для решти ж орендували номери в найкращих готелях столиці.

Це стало справжнім резонансом століття: Володар Синергаю вперше відкрив двері палацу для такої кількості людей, ще й впустив пресу. Гості, які досі й мріяти не могли ступити на королівську територію, із захопленням розглядали величні зали та інтер'єри.

Тімуар не просто зробив капітальний ремонт у колишньому палаці Норана — він розширив резиденцію. Поруч виросла окрема будівля для проживання королівської родини: менша за розміром, але ідеальної форми, сучасна, затишна й розкішна. Цей дім привертав загальні погляди та вабив своєю елегантністю.

Проте доступ на територію приватного життя монархів був суворо закритий. Гостям залишалося лише споглядати його здалеку — з ошатних пішохідних доріжок або балконів великого палацу.

Емма вперше переступила поріг нового будинку, зведеного сином. Вона не була тут майже триста років. Тімуар керував Синергаєм винятково грамотно, а ще — ніколи не підпускав до себе випадкових людей, діючи за принципом: мій дім — моя фортеця.

І ця фортеця виявилася просякнута щирим затишком та душевним теплом. Марія стала її головною розпорядницею. Вона впевнено й майстерно керувала обслуговуючим персоналом як у великому замку, так і в малому. Її дбайлива господарська рука відчувалася в кожній деталі: усе стояло на своїх місцях, а слуги працювали майже непомітно. До речі, більшість із них були сильними магами, які не лише доглядали за обома палацами, а й надійно оберігали родину від сторонніх очей.

Тімуар наполіг на тому, щоб Віка й Ріан тимчасово спали в окремих кімнатах. Георгу та Еммі виділили простору спальню на другому поверсі. Борис же побажав влаштуватися на третьому: він уперше перетнув Межу Світів, тож усе навколо викликало в нього дитяче захоплення. Він щиро цікавився кожною дрібницею, а особливо — місцевими будівельними матеріалами. Побачивши цей інтерес, Ріан одразу запропонував йому після всіх урочистостей відвідати Магістрат і з'їздити на його новий завод.

Утім, усі ці приємні клопоти відійшли на другий план перед непримітною, але вирішальною нарадою в кабінеті короля Тімуара у великому палаці. На неї він запросив усю свою родину, а також Брена, Лева, Даяну й Евара.

Тімуар сидів на чолі довгого столу, а присутні зручно розсілися по обидва боки.

— Я зібрав вас тут, щоб обговорити інформацію, яку мені вдалося отримати, — розпочав Тімуар, одразу переходячи до головного. — І це стало можливим завдяки злагодженій роботі Ордену Мисливців та Ордену Тіней. Виявляється, коли вони діють як єдиний організм, результати перевершують будь-які очікування. Їм знадобилося лише дві доби, щоб зібрати на всім нам відомих персон стільки компромату, що за це можна відправляти за ґрати на кілька сотень років.

Він зробив коротку паузу й подивився на спадкоємця:

— Ріане, я дав твоїм радникам завдання від свого імені. Я діяв у тебе за спиною, бо мав особисто пересвідчитися, що вони працюватимуть на благо всього Синергаю, а не лише задля власного збагачення. Тепер я бачу, що ти вмієш обирати вірних і сильних людей, тож я спокійний. Відтепер я можу без вагань передати тобі управління Синергаєм.

— Можна поцікавитися, що саме вони робили на твоє прохання? Чи це таємниця? — у голосі Ріана майнула легка роздратованість, але Віка одразу м'яко накрила його долоню своєю, заспокоюючи.

— Жодної таємниці, — спокійно відповів Тімуар. — Вони провели повний аудит доходів Берга та Гратка, поки Даяна з Еваром розслідували, куди зникли гроші з рахунків колишнього чоловіка королеви. А мисливці тим часом по крупицях збирали інформацію про їхні таємні зв'язки та приховані канали.

— Колишнього чоловіка? — Емма випросталась у кріслі, і в її голосі забриніла та сама холодна, владна настороженість, яку вона успадкувала за роки на троні. — Родана?

— Родана Берга, — підтвердив Тімуар, і в кімнаті на мить запала важка, гнітюча тиша. — Вашого чоловіка, мамо, знайшли й одружили з вами не випадково. Рідний брат Родана кілька століть очолював Коронну Раду. Схоже, він чудово усвідомлював, що ваш шлюб від самого початку був звичайною, дуже вигідною фінансовою угодою. Нам вдалося відшукати її в паперах Родана. Там чітко зафіксовано: він мав визнати мене своїм сином. Ба більше, для всіх довкола це мало виглядати бездоганно. Родан знав, що ти вагітна від іншого, мамо. Але гроші зробили свою чорну справу. Берги тоді зрозуміли, що це справжня золота жила, і мій шлюб мав стати наступним кроком. Утім, Лілея мала власну думку, тож моїх відкупних вони так і не отримали. Повернімося до Бергів: Родан знав усе, але в угоді зазначалося, що він мав право розповісти тобі про брехню лише після смерті Норана. Якби він зізнався раніше, сума відступних зменшувалася втричі.

Тімуар підсунув матері копію угоди між Роданом і Нораном, щоб вона особисто пересвідчилася в його словах. Королева вчитувалася в кожен рядок, наче це був вирок усьому її минулому життю — або остаточний вирок її колишньому чоловікові.

Емма мовчала, лише її пальці міцно стиснулися на бильці крісла. Георг накрив її руку своєю долонею, не кажучи ні слова: цього разу мовчання було потрібніше за будь-які розради.

— Тобто гроші, які я виплатила Родану, вважаючи, що чесно боргую йому за роки спільного шлюбу... — голос Емми затремтів від розпуки й обурення.

— Частина з них осіла в кишені його брата, — тихо закінчив за неї Тімуар. — Даяна з Еваром саме зараз відстежують, куди саме й скільки було перераховано. Але вже зрозуміло одне: Норан розлучив вас із Георгом не лише тому, що боявся втратити контроль над родиною. Він одразу знав, кому саме передасть вас натомість.