6. Завтра Львів

Ріан шаленів. Замість запланованого відпочинку після грандіозного відкриття, він поставив на вуха всю таємну службу й охорону міста. Він мусив, просто зобов'язаний був її знайти. Вже за кілька годин у його робочому кабінеті зібралися найкращі детективи Магістрату, викладаючи на стіл магічні кристали із записами минулої ночі.

— Ось ми вперше бачимо її на вході в клуб, — зосереджено розповідав головний детектив, виводячи в повітря чітку голограму. — Зверніть увагу на цей момент, Ваше Високосте. Охоронець на фейс-контролі схиляє перед нею голову. За весь вечір він не зробив цього більше ні перед ким, навіть перед найвищими чиновниками ради.

Ріан упився поглядом у світловий екран. Він і справді бачив, як його залізобетонна, спеціально навчена охорона, яка мала відсікати будь-який ментальний тиск, раптом покірно схиляє голови перед нікому не відомою дівчиною в молочному костюмі. Вони відступили так, наче перед ними стояла щонайменше королева або прадавнє божество.

— Далі в самому клубі стається ще кілька дивних чи то збігів, чи то потужних магічних викидів, — продовжував детектив, гортаючи кадри, де Віка заплющує очі й розчиняється в танці. — Весь магічний фон закладу миттєво налаштувався саме на неї. Коли вона починала танцювати, аудіоконструкти буквально оживали й підбирали індивідуальний ритм. Таке враження, що сама магія будівлі хотіла зробити для неї цей вечір максимально приємним. Ми перевірили налаштування — система не була зламана. Вона просто... підкорилася її внутрішньому полю.

Детектив ретельно аналізував усе, що зміг нарити, проводив паралелі, вираховував частоти, але Ріана ці сухі звіти абсолютно не влаштовували. Його терпіння вибухало, як перегрітий казан. Він різко вперся долонями в стіл, нависаючи над магом.

— Ви хоч щось конкретне знайшли?! — прогримів його голос, від чого кристали на столі дрібно завібрували. — Звідки вона взялася вчора в клубі? З ким вона прийшла, зрештою?! Мені не потрібні лекції з метафізики, мені потрібно знати, де вона зараз!

Детектив винувато сутулився під цим важким поглядом Правителя й нервово переглянув свої папери:

— Ваша Високосте.. — детектив нервово ковтнув і витер піт із чола, перегортаючи наступні кристали пам'яті. — Картка була з вищого срібного пулу анонімних перепусток. Але річ у тім, що ми не можемо ідентифікувати жодну з дівчат. Камери зафіксували, що супутниця була в яскравій смарагдовій сукні, але щойно ми намагаємося наблизити її обличчя або зчитати ауру... магічний слід просто розсипається.

— Що значить розсипається?! — Ріан загрозливо примружився, і в його очах спалахнули небезпечні іскри. — Мої сканери фіксують навіть пил, що прилетів з інших світів!

— Вона так вміло ховала своє обличчя Ваша Високосте, — тихо, майже пошепки зізнався детектив, ховаючи очі. — Або це просто збіг, або вона навчений охоронець із армії тіней. Дівчину в молочному костюмі ми  бачимо  чітко, але її обличчя нігде досі не потрапляло на камери. В мережі такої людини не існує. А дівчина  в смарагдовому платті— це просто тінь, жодної зачіпки. Для системи Магістрату цих дівчат у клубі просто... не існувало. Вони як привиди.

Ріан безсило стиснув кулаки, аж побіліли кісточки пальців. Як вона могла так його обіграти? І головне для чого? 

Він навіть не здогадувався, що в цей самий момент у своїй затишній резиденції Емма Вайрус спокійно попивала ранкову каву, задоволено посміхаючись. Вона філігранно заплутала всі сліди, і тепер її онук, який вважав себе абсолютним володарем цього світу, бісився від безсилля, тримаючи в руках пусті звіти детективів.

Лев, який досі мовчки сидів у кріслі в кутку кабінету й підкидав у повітрі золоту монету, раптом тихо розсміявся:

— Ну що, Ріане? Я ж казав тобі — я ставлю на неї. Ця дівчина не просто проігнорувала Правителя, вона обвела навколо пальця всю твою таємну канцелярію. Схоже, ти нарешті знайшов гідного суперника.

— Заткнися, Леве, — глухо кинув Ріан, знову й знову вглядаючись у розмитий силует на екрані.

Він не звик програвати. І чим сильніше Емма ховала цю дівчину, тим палкішим ставало його бажання перевернути весь Синергай, але знайти ту, чий аромат півоній досі тримався на його прохолодних простирадлах.

***

Емма Вайрус неспішно пила свою ранкову каву під захопливу розповідь Даяни. Все склалося навіть краще, ніж королева могла собі уявити у найсміливіших планах. Тепер залишалося лише дозволити подіям іти своєю чергою. Вона добре знала свого онука: тепер він ні за що й ніколи не зможе викреслити цю дівчину зі своєї пам'яті.

Раптом повітря в кабінеті завібрувало, і з сизого порталу виник Евар — особисті очі та вуха королеви.

— Ваша Величність, дозвольте доповісти, — маг шанобливо схилив голову, тримаючи в руках запечатаний сувій.

— Доповідай, що ти там нарив, — Емма відставила філіжанку й нервово застукала пальцями по лакованій поверхні столу. Лагідна Ба вмить поступилася місцем грізній правительці.

— Сербія Шантар зібрала детальну інформацію про всіх помічників Його Високості, — чітко почав Евар. — Їй вдалося перехопити дані про його найближчі комерційні справи в окрузі Маріта. Вона вже щосили підкуповує тамтешніх місцевих чиновників, аби ті співали під її дудочку. Через тиждень Його Високість планує особисто відвідати цей округ, щоб урочисто відкрити перший завод із виробництва магічних полібудматеріалів. Але там досі не вирішене питання із землею. І це колосальна проблема. Якщо Ріану не вдасться домовитися про використання суміжних ділянок для розміщення складів — завод просто не зможе запрацювати. Це принесе Магістрату величезні збитки й ударить по його авторитету.

— Сербія вирішила, що зможе обіграти мене на моєму ж полі? — Емма небезпечно примружила очі, а її губи скрутилися в тоненьку, жорстку ниточку. — Що ж, доведеться цій пихатій курці чітко вказати на її законне місце в курнику... Кому належить та земля?

— Такому собі Роберто Мхію, місцевому фермеру. Він щиро ненавидить увесь світ, магічний прогрес і новітні технології, — доповідав Евар. — З ним домовитися практично неможливо. Він затятий прихильник виключно ручної праці та стародавніх традицій Синергая.