**РОЗДІЛ 14 Нове світло та приховані істини»**

Нове світло та приховані істини»**
Ранок прийшов тихо, майже несподівано. Місто поступово прокидалося, і я сиділа на балконі, дивлячись на перші промені сонця, що переливалися на склі висоток. Серце ще билося швидко від напруги попередніх днів, але я відчувала, що настав час рухатися вперед.
Артем приніс дві чашки кави, обережно поклавши одну переді мною.
— Сьогодні вирішальний день, — сказав він, сяючи теплом і впевненістю.
— Я готова, — відповіла я, відчуваючи, як хвилювання поступово змінюється на рішучість. — Сьогодні ми закінчимо все, що почали.
Команда вже зібралася в конференц-залі. Я бачила, як кожен із них напружено дивиться на мене — і разом з тим у їхніх очах була віра. Це давало мені силу, якої іноді бракувало. Ми пройшли через стільки інтриг і зрад, але зараз настав момент, коли правда мала перемогти.
— Всі документи перевірені, кожен факт підтверджений, — сказала я, починаючи презентацію. — Сьогодні ми покажемо всім, хто насправді стоїть за підступами і маніпуляціями.
І тоді сталося несподіване: на вході з’явилася Лідія. Її впевнена постава намагалася приховати хвилювання, але очі видавали страх.
— Аліно, ти справді думаєш, що можеш усе виправити? — ледве чутно промовила вона.
Я глибоко вдихнула і відповіла спокійно:
— Можу. Бо правда завжди перемагає, і ніякі підступи не зможуть змінити це.
Фінальна зустріч з інвесторами перетворилася на арену, де ми розкривали усі інтриги. Кожен фальшивий документ, кожна підробка Лідії та Ірини були викриті. Інвестори дивилися на нас уважно, і я бачила, як їхня довіра повертається.
Артем стояв поруч, підтримуючи мене поглядом:
— Ти справді неймовірна. Навіть серед хаосу і зрад ти залишаєшся сильною.
Я відчула, як тепло його рук і його присутність надають мені сил. І саме в цей момент сталося диво: всі інтриги і підступи, які загрожували команді, були зняті, а наші конкуренти опинилися в пастці власних обманів.
Після завершення офіційної частини я залишилася наодинці з Артемом у порожньому офісі. Міські вогні відбивалися у склі, створюючи чарівну атмосферу.
— Ми пройшли через стільки випробувань, — прошепотів він, обіймаючи мене.
— Так, — відповіла я, відчуваючи, як всі страхи і тривоги відступають. — І тепер ми сильніші разом.
Я сиділа, обійнявши його, і відчула, як напруга поступово зникає. Внутрішній монолог роївся в голові: «Я пройшла через стільки зрад і інтриг, що тепер нічого не може мене зламати. Я сильна, я рішуча, і я готова до нового життя.»
Наступні дні були наповнені підготовкою до відновлення проектів, відновлення довіри партнерів та налагодження роботи команди. Кожна дія, кожне рішення були ретельно продумані, і я відчувала, що контроль повернувся до моїх рук.
Артем і я проводили вечори, насолоджуючись спільними моментами. Ми говорили про все — про минуле, про майбутнє, про мрії. Його присутність давала мені впевненість у тому, що навіть після всіх бур і інтриг можна знайти спокій і гармонію.
— Я ніколи не знала, що можу бути такою сильною, — сказала я одного вечора, дивлячись у його очі.
— А я завжди бачив цю силу в тобі, — відповів він. — Тепер ти не тільки сильна, ти ще й щаслива, бо знаєш, як боротися і перемагати.
Місто внизу світилася нічними вогнями, а я зрозуміла, що пройдене випробування зробило мене іншою — мудрою, сильною і готовою до будь-яких нових викликів. Любов, довіра, рішучість і внутрішня сила стали тим світлом, яке ніхто і ніколи не зможе загасити.
Це був початок нового життя — життя, де я могла бути щасливою, сильною і вільною, разом з Артемом поруч. Ми пройшли через все, що хотіли зруйнувати нас, і тепер перед нами відкривалися нові горизонти.